Що потрібно для вентиляції у закладах громадського харчування

Вентиляція у закладах громадського харчування – це не просто формальна вимога, а найважливіший фактор, що визначає комфорт відвідувачів, здоров'я персоналу та репутацію самого підприємства. Адже неприємні запахи з кухні, задуха в залі або сигаретний дим здатні перекреслити всі старання шеф-кухаря та сервіс найвищого рівня.

Специфіка організації повітрообміну на підприємствах громадського харчування зумовлена цілою низкою факторів:

Наявність гарячого цеху із потужним тепловим обладнанням.
Багато відвідувачів в обмеженому просторі залу.
Поєднання зон із різними вимогами до мікроклімату (кухня, бар, віп-кімнати).
Необхідність видалення диму та гару у разі відкритої кухні або печі.
Підвищені вимоги до чистоти повітря та гігієни.

Ігнорування цих нюансів та економія на професійному проектуванні вентиляції загрожують серйозними наслідками. Насамперед, це стосується здоров'я персоналу, який змушений постійно працювати в задушливому приміщенні та вдихати суміш випарів, диму та канцерогенів. Офіціанти та кухарі в таких умовах швидко втрачають мотивацію та продуктивність, часто хворіють та звільняються.

Не менш страждають і відвідувачі, особливо алергіки та люди з хронічними захворюваннями дихальних шляхів. Якщо до букету ароматів із кухні та туалету додається ще й тютюновий дим, то ризик втратити клієнтів зростає у рази. А запахи, що розносяться по залі, мають властивість в'їдатися в одяг і волосся, що тільки посилює негативні враження.

Основні завдання вентиляції у закладах громадського харчування

Головна мета вентиляції в ресторанах та кафе – створення комфортного мікроклімату для відвідувачів та сприятливих умов роботи для персоналу. Причому вирішувати це завдання потрібно комплексно з огляду на специфіку кожної функціональної зони - від гарячого цеху до складських приміщень.
Забезпечення комфорту відвідувачів та персоналу
У залі для гостей необхідно підтримувати оптимальну температуру повітря в межах 20-22 ° С взимку та 22-25 ° С влітку. Відносна вологість повинна бути в діапазоні 30-60%, а швидкість руху повітря - не перевищувати 0,2 м/с. При цьому дуже важливо виключити протяги, шум від роботи вентиляторів та поширення запахів між столиками.
На кухні та в підсобних приміщеннях допускається більш висока температура (до 27°С) та вологість (до 75%), але за умови інтенсивного повітрообміну та локальної витяжки над тепловим обладнанням. Тут головний пріоритет - здоров'я та продуктивність праці кухарів, кондитерів та мийників посуду.

Видалення запахів, диму та надлишків вологи з кухні

У процесі приготування їжі неминуче виділяються запахи, пара, дим та бризки жиру. Якщо їх вчасно не видаляти, вони будуть розповсюджуватись по всьому приміщенню, осідати на стінах та стелі, проникати у вентиляційні канали. Згодом це призводить до неприємного застійного запаху, псування оздоблення і навіть до ризику займання.
Щоб цього уникнути, над плитами, поверхнями для смаження, печами і котлами обов'язково потрібно встановити локальні витяжні парасольки. Вони повинні повністю перекривати периметр обладнання та мати достатню продуктивність для видалення всіх забруднень.

Підтримання оптимальної температури та вологості повітря

Для видалення зайвої вологи застосовуються спеціальні осушувачі повітря, які вбудовуються в систему вентиляції. Вони можуть працювати за принципом конденсації (охолодження нижче за точку роси) або адсорбції (поглинання вологи сорбентом). Продуктивність таких апаратів становить від 10 до 100 літрів на добу.

Оптимальна вологість у приміщеннях кухні та мийної – 60-65%. У такому мікрокліматі і людям комфортно, і продукти зберігаються довше. А ось в обідній залі краще підтримувати сухе повітря на рівні 30-40%, щоб у гостей не створювалося відчуття "парилки".

Щодо температурного режиму, то він безпосередньо залежить від призначення приміщень:

Гарячий цех – не вище 27°С.
Холодний цех та заготівельні - 18-20°С.
Мийні – 20-22°С.
Зал для відвідувачів – 20-25°С.
Складські приміщення – 12-15°С.

Запобігання поширенню запахів між зонами

Одна з найнеприємніших ситуацій у ресторані – коли запахи з кухні чи туалету проникають у обідню залу. Або ще гірше – коли дим із курильної кімнати розходиться по всіх приміщеннях. Щоб цього не допустити, системи вентиляції різних зон мають бути повністю ізольовані одна від одної.

Особливо важливо дотримуватися цього правила для туалетів та курильних кімнат. Вони повинні мати свою незалежну витяжну систему з високою кратністю повітрообміну (до 10-12 разів на годину). Приплив сюди організується за рахунок перетікання повітря із суміжних приміщень через дверні отвори або решітки.

В принципі, подібне розмежування є бажаним і для інших функціональних зон ресторану. Тобто свої автономні системи вентиляції проектуються для:

Гарячого цеху та мийної.
Холодного цеху та заготівельних.
Обідніх залів та банкетних кімнат.
Адміністративно-побутові приміщення.
Технічних приміщень (тепловий пункт, венткамера тощо).

Зниження ризику загорянь та захист обладнання

І останнє по порядку, але не за значущістю завдання вентиляції – протипожежна безпека. Скупчення диму, випарів та жирових відкладень у повітроводах - прямий шлях до займання та задимлення всього ресторану. А у разі масштабної пожежі під загрозою виявляються не лише майно, а й життя людей.

Щоб цього уникнути, всі елементи вентиляційної системи (повітропроводи, вентилятори, фільтри) повинні регулярно очищатися та обслуговуватися. Особливо це стосується ділянок, що контактують із продуктами горіння – парасольок над плитами, печами та камінами.
Крім того, сама конструкція системи повинна перешкоджати розповсюдженню вогню та диму між приміщеннями. Для цього на межах пожежних відсіків встановлюються вогнезатримувальні клапани, які автоматично перекривають повітропроводи при спрацюванні пожежної сигналізації.

Нормативні вимоги до вентиляції підприємств харчування

Проектування та монтаж систем вентиляції у закладах громадського харчування регламентується цілою низкою нормативних документів. Вони встановлюють обов'язкові вимоги до продуктивності, кратності повітрообміну, чистоти повітря, рівня шуму та інших параметрів. Розглянемо основні їх.

Загальні санітарно-гігієнічні норми та правила

Базовим документом у цій сфері є «Санітарні правила для підприємств комунального харчування» від 1985 року.

Зокрема, тут встановлюються такі норми:

Мінімальна висота приміщень – не менше 3,3 м.
Внутрішнє оздоблення має допускати вологе прибирання та дезінфекцію.
Температура повітря у гарячих цехах – не вище 26°С.
Вологість – 60-70% взимку та до 75% влітку.
Швидкість руху повітря – не більше 0,2 м/с.

Ці правила мають загальний характер і більше відносяться до архітектурно-планувальних рішень. Але є в них і цілком конкретні вказівки щодо організації вентиляції:

Обов'язковою є наявність місцевих витяжних пристроїв над тепловим обладнанням.
Заборона об'єднання витяжки з різних функціональних груп приміщень.
Вимога з очищення повітря, що видаляється в жироуловлювальних фільтрах.
Обов'язкове встановлення гідрофільтрів або водяних завіс у місцях викиду повітря.

За порушення цих норм передбачено адміністративну відповідальність аж до припинення діяльності підприємства.

Кратність повітрообміну для різних зон

Більш детальні вимоги до вентиляції містяться у ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання». Цей документ, хоч і не є обов'язковим, але є основою для більшості проектних рішень.

Згідно з ДБН, кратність повітрообміну в приміщеннях ресторанів та кафе має становити:

Гарячі цехи - 60-90 м³/год на 1 м² площі.
Заготівельні цехи - 8-9 м³/год на 1 м² площі.
Мийні - 12-15 м³/год на 1 м² площі.
Зали ресторанів – 30-40 м³/год на одне посадкове місце.
Зали кафе та закусочних - 20-25 м³/год на одне посадкове місце.

При цьому в гарячих цехах додатково нормується питома витрата повітря на одиницю обладнання:

Електричні плити – 60-75 м³/год на 1 кВт встановленої потужності.
Газові плити – 100-150 м³/год на 1 кВт встановленої потужності.
Печі конвекційні - 200-250 м / год на 1 секцію.
Пароконвектомати - 150-200 м³/год на 1 апарат.
Фритюрниці - 100-120 м ³ / год на 1 ванну.

Для мийних посуду додатково передбачається місцева витяжка з витратою 300-500 м3/год на 1 ванну.

Важливо розуміти, що ці значення - це мінімально допустимі норми. Насправді вони можуть коригуватися у велику сторону з урахуванням конкретних умов - розмірів приміщень, технології приготування страв, побажань замовника.

Допустимі рівні температури, вологості та швидкості повітря

Ще один важливий аспект – вимоги до параметрів мікроклімату на робочих місцях. Вони регламентуються спеціальними санітарними нормами та мають статус обов'язкових для всіх роботодавців.

Так, для працівників гарячих цехів оптимальна температура повітря становить:

У холодну пору року - 17-23°С.
У теплий період року – 18-27°С.

При цьому допускаються короткочасні підвищення температури до 30 ° С на робочих місцях кухарів біля плити або шафи. Але за умови, що середня температура не перевищить 26°С.

За вологістю встановлюються такі норми:

Оптимальна – 40-60%.
Допустима - не більше 75%.

Ці параметри повинні підтримуватись цілий рік за рахунок правильного балансу припливу та витяжки. У разі перевищення граничних значень роботодавець зобов'язаний забезпечити персонал спецодягом, засобами захисту та додатковими перервами для відпочинку у комфортних умовах.

Щодо швидкості руху повітря, то вона не повинна перевищувати:

0,1 м/с в холодну пору року.
0,2 м/с у теплий період року.

Причому йдеться саме про робочу зону в радіусі 1-2 метри від людини. На решті площі кухні і тим більше у витяжних парасольках швидкість повітря може бути значно вищою - до 1-2 м/с.

Вимоги пожежної безпеки та електробезпеки

На окрему увагу заслуговують норми пожежної та електричної безпеки для систем вентиляції. Вони регламентуються спеціальними НАПБ (нормами та правилами пожежної безпеки) та ПУЕ (правилами влаштування електроустановок).

Ключові моменти тут такі:

Обов'язковою є наявність вогнезатримувальних клапанів з межею вогнестійкості EI 30 на повітроводах, що перетинають межі пожежних відсіків.
Застосування негорючих матеріалів для виготовлення повітроводів та теплоізоляції (клас горючості НГ).
Автоматичне відключення вентиляторів під час спрацювання пожежної сигналізації.
Наявність протипожежних розривів між різними системами вентиляції у межах одного приміщення.
Обмеження довжини гнучких вставок у повітроводах (не більше 10% загальної протяжності).

По електричній частині основні вимоги такі:

Застосування вибухозахищених вентиляторів та електродвигунів у пожежонебезпечних зонах (клас вибухозахисту 2ExellT3).
Наявність теплового та струмового захисту електродвигунів.
Заземлення всіх металевих частин системи вентиляції.
Встановлює пристрої плавного пуску або частотні перетворювачі для двигунів потужністю понад 4 кВт.

За дотриманням цих норм стежать спеціальні комісії на етапі приймання об'єкта в експлуатацію. А надалі – при планових та позапланових перевірках контролюючих органів.

Особливі вимоги до спеціалізованих закладів

І останній момент – особливі вимоги до вентиляції спеціалізованих підприємств харчування. Йдеться про піцерії, кондитерські, кальянні та інші заклади з нестандартною технологією приготування страв чи організації дозвілля.

Так, для піцерій з дров'яними печами обов'язкове встановлення двоступінчастої системи очищення димових газів. Вона включає іскрогасник і водяний фільтр (гідрофільтр), які монтуються безпосередньо над піччю.

Аналогічна вимога поширюється і на кальян. Тут необхідно передбачити додаткову витяжку з кімнат для паління з багатоступінчастою фільтрацією повітря. Причому кратність повітрообміну має бути не менше 10 обсягів на годину, а самі приміщення – повністю ізольовані від решти зон.

Особливі норми встановлені й у кондитерських цехів. Зокрема, тут необхідно забезпечити:

Температуру повітря не вище 20°С для приміщень із шоколадом та кремом.
Вологість не більше 75% для приміщень із тестом та випіканням.
Кратність повітрообміну не менше 4 м3/год на 1 м3 обсягу приміщення.

Крім того, всі поверхні повинні бути покриті матеріалами, що допускають щоденне вологе прибирання та дезінфекцію (нержавіюча сталь, кахельна плитка, харчовий пластик).

Види вентиляційних систем для закладів громадського харчування

Вибір оптимальної схеми вентиляції для ресторану чи кафе – завдання не з простих. Адже треба врахувати безліч факторів: особливості планування, потужність теплового обладнання, кількість місць, бюджет і так далі. Давайте розберемося, які взагалі бувають системи вентиляції та в чому їх особливості.

Приточна вентиляція

Почнемо з припливної вентиляції, оскільки саме вона відповідає за подачу свіжого повітря до приміщень. Без неї будь-яка, навіть найпотужніша витяжка, працюватиме напівсили або взагалі "задихатиметься".

Призначення припливної вентиляції - компенсувати обсяги повітря, що видаляється місцевими відсмоктувачами та загальнообмінною витяжкою. При цьому необхідно забезпечити рівномірний розподіл припливу по всій площі зон, що обслуговуються, з урахуванням розташування витяжних пристроїв.

За способом організації припливу системи поділяються на:

Канальні - з розведенням повітроводів по стелі чи підшивній стелі. Це класичний варіант, який дозволяє точково розподіляти повітря через регульовані дифузори та решітки. Витрата варіюється від 100 до 1000 м3/год на один пристрій.
Безканальні – з подачею повітря безпосередньо з вентустановки до приміщення. Такий спосіб застосовується у невеликих кафе та закусочних, де достатньо однієї точки притоку. Головне - правильно розрахувати далекобійність струменя, щоб уникнути протягів.

Щодо конструктивного виконання, то припливні установки бувають:

Моноблочні - повністю заводської готовності, із вбудованою автоматикою та системами фільтрації. Просто монтуються, легко обслуговуються, але мають обмежену продуктивність – до 5000 м³/год.
Секційні – збираються з окремих функціональних блоків (вентилятора, фільтра, калорифера) у єдиний агрегат. Дозволяють гнучко підбирати комплектацію та нарощувати продуктивність до 10000 м³/год і більше.

Окремо варто сказати про засоби обробки припливного повітря. У найпростішому випадку це може бути лише фільтрація від пилу та комах.

Але для ресторанів високого рівня цього недостатньо - тут необхідні більш серйозні ступені очищення:

Вугільні фільтри - для видалення запахів та диму.
Електростатичні фільтри - для уловлювання дрібнодисперсних частинок та аерозолів.
Ультрафіолетові лампи - для знезараження повітря та усунення мікробів.

Крім того, у більшості випадків припливне повітря вимагає підігріву в холодну пору року. Для цього в установках передбачаються електричні чи водяні калорифери потужністю від 3 до 60 кВт. Влітку ж, навпаки, може знадобитися охолодження припливу, особливо для залів ресторану та банкетних кімнат.

Резюмуємо. Сучасна вентиляція припливу для підприємств громадського харчування - це високотехнологічний комплекс обладнання, який повинен забезпечувати:

Необхідна витрата повітря – від 20 до 40 м³/год на 1 посадкове місце.
Якісне очищення повітря - з класом фільтрації не нижче EU5-EU7.
Тонне регулювання температури - у межах ±1°С від заданої.
Рівномірний розподіл припливу по приміщенням – без відчутних перепадів швидкості.

А для цього потрібний точний розрахунок, грамотний проект та якісне обладнання від перевірених виробників.

Витяжна вентиляція

Тепер перейдемо до "серця" вентиляції будь-якого ресторану – системи витяжки. Саме вона перешкоджає поширенню запахів та забезпечує комфортні умови як для гостей, так і для самого персоналу.

Місцева витяжка призначена для видалення забрудненого повітря безпосередньо від джерела виділення. На професійній кухні це насамперед:

Плити та гарячі поверхні.
Печі (конвекційні, для піци, тандири).
Пароконвектомати і сковороди, що перекидаються.
Фритюрниці та грилі.
Посудомийні машини та ванни.

Для кожного типу обладнання передбачені свої норми за кратністю та обсягом повітря, що видаляється. Наприклад, для електричних плит це 60-90 м3/год на 1 кВт встановленої потужності, а для хоспера - вже 1200-1500 м3/год на 1 секцію.
Щоб забезпечити ефективне відведення продуктів горіння та випаровування, над тепловим обладнанням монтуються спеціальні парасольки.

Вони умовно поділяються на два типи:

Пристінні – встановлюються біля стіни та перекривають обладнання з одного боку. Глибина парасольки повинна бути не меншою за глибину обладнання, а звис - не менше 0,3 м по фронту.
Острівні - підвішуються до стелі та повністю накривають плиту або піч з усіх боків. Розміри вибираються із запасом 0,2-0,3 м щодо габаритів обладнання.

Усередині парасольки монтується жироуловлюючий лабіринт з нержавіючої сталі, а по периметру - відбортування для стоку жиру в спеціальний піддон. Сам корпус теж виконується з нержавіючої сталі завтовшки не менше 1 мм - це гарантує довговічність і простоту обслуговування.

Загальнообмінна витяжка, на відміну місцевої, видаляє повітря відразу з усього обсягу приміщення. Вона підключається до єдиного вертикального колектора на покрівлі будівлі та працює постійно протягом усієї зміни.

Основна функція загальнообмінної витяжки - підтримка нормованої кратності повітрообміну в 8-12 разів для гарячих цехів і 6-8 разів для холодних. Крім того, вона вирівнює температуру та вологість по висоті приміщення, запобігаючи утворенню застійних зон.

За способом переміщення повітря витяжні системи поділяються на:

З природним спонуканням – за рахунок теплової конвекції у вертикальних каналах. Найпростіший і найдешевший варіант, але має масу обмежень по висоті будівлі, перерізу повітроводів та продуктивності.
З механічним спонуканням – за допомогою витяжних вентиляторів різної потужності. Дозволяє тонко регулювати витрати повітря, але потребує додаткових витрат на електроенергію та обслуговування.

Найбільш оптимальним є поєднання обох способів - з природною витяжкою у "чистих" зонах (зали, підсобки) та примусовою у "брудних" (кухня, мийні). Причому останнім бажано передбачити плавне регулювання продуктивності залежно від інтенсивності роботи.

Організація повітрообміну в санвузлах, душових та роздягальнях має свою специфіку. Тут потрібно забезпечити не тільки видалення неприємних запахів, але й запобігти розповсюдженню вологи по суміжних приміщеннях.

Для цього обов'язково передбачається:

Механічна витяжка із кратністю 5-7 разів.
Окремий вентканал з викидом на покрівлю (або фасад вище рівня вікон).
Клапан зворотної тяги на межі "мокрих" та "сухих" зон.

Ще одна особливість – матеріал повітроводів. Оскільки повітря, що видаляється, насичене парами і агресивними миючими засобами, сталеві канали швидко кородують. Тому краще використовувати пластикові повітропроводи з ПВХ або поліпропілену - вони не бояться вологи і служать у 2-3 рази довше.

Припливно-витяжні установки

Для ресторанів високого класу, а також для банкетних залів та VIP-кімнат доцільно використовувати припливно-витяжні установки з рекуперацією тепла. Вони поєднують в одному корпусі відразу кілька функцій:

Паркан повітря з вулиці та видалення відпрацьованого.
Фільтрування та підігрів припливного повітря.
Утилізацію тепла витяжки для нагрівання притоку.
Точне регулювання температури та вологості.

Принцип роботи таких установок ґрунтується на використанні спеціального теплообмінника (рекуператора), через який проходять зустрічні потоки повітря. При цьому повітря припливу нагрівається від витяжного без змішування - тільки за рахунок передачі тепла через стінки.
ККД сучасних рекуператорів досягає 75-85%, що дозволяє економити до 50% енергії на підігрів повітря в холодну пору року. А влітку той же принцип працює на охолодження – надлишкове тепло витяжки передається припливному повітрі, знижуючи навантаження на кондиціонери.

За типом виконання припливно-витяжні установки поділяються на:

Підвісні – для прихованого монтажу за підвісною стелею. Мають плоский корпус заввишки від 250 мм, продуктивність – до 1000 м³/год.
Підлога - для встановлення в окремому технічному приміщенні. Виконані у вигляді моноблоку або окремих секцій, продуктивність від 500 до 10000 м³/год.

Вибір потужності установки залежить від об'єму приміщень, що обслуговуються, і необхідної кратності повітрообміну. Але в будь-якому випадку сумарна витрата витяжки має становити 85-90% від припливу, щоб підтримувати невеликий надлишковий тиск.

Сама установка є повністю автономним пристроєм із вбудованою системою автоматики. Вона самостійно керує роботою вентиляторів, клапанів та електронагрівачів за заданою програмою або за сигналами від датчиків.

Для зручності експлуатації всі установки комплектуються пультами керування із цифровим дисплеєм та інтуїтивно зрозумілим меню. А більш просунуті моделі мають веб-інтерфейс та можливість віддаленого моніторингу по Wi-Fi.

З додаткових функцій та опцій варто зазначити:

Плавне регулювання швидкості вентиляторів.
Тижневе та добове програмування.
Управління зовнішніми пристроями (заслінки, клапани, ККБ).
Підключення до системи "розумний дім" або BMS.
Відпрацювання аварійних сценаріїв (перегрів, замерзання, забруднення фільтрів).

Таким чином, припливно-витяжні установки – це сучасне та енергоефективне рішення, яке підходить для більшості підприємств HoReCa. Вони компактні, прості в монтажі та обслуговуванні, а головне – дозволяють створювати ідеальний мікроклімат за будь-яких умов.

Система кондиціювання повітря

І останній компонент, без якого складно уявити комфортну атмосферу в ресторані чи кафе – це система кондиціювання повітря. Особливо вона актуальна для залів, де збирається велика кількість людей, а також для літніх майданчиків та веранд.

Основне завдання кондиціювання - підтримувати оптимальну температуру та вологість повітря незалежно від погодних умов та кількості відвідувачів. При цьому система має бути непомітною, безшумною і не створювати протягів.

За принципом роботи кондиціонери поділяються на два основні типи:

Спліт-системи - складаються із зовнішнього та внутрішнього блоку, з'єднаних мідними трубками. Зовнішній блок монтується на фасаді або покрівлі будівлі, а внутрішній - безпосередньо в приміщенні, що обслуговується. Це найпростіший і недорогий варіант, але має обмеження по довжині трас (до 15 м) і перепаду висот (до 5 м).
Мультизональні VRV/VRF-системи - включають один або кілька зовнішніх блоків та безліч внутрішніх об'єднаних в єдину систему. Це дозволяє обслуговувати відразу кілька зон із різними тепловими навантаженнями (зал, кухня, кабінети). При цьому довжина трас може досягати 100 м-коду, а перепад висот - 30 м-коду.

Внутрішні блоки можуть бути різних типів:

Настінні - компактні та недорогі, але мають обмежену продуктивність (до 7 кВт).
Касетні - монтуються в підвісну стелю та забезпечують рівномірний розподіл повітря за чотирма напрямками. Потужність – від 3 до 16 кВт.
Канальні - ховаються за підвісною стелею і розподіляють повітря по мережі повітроводів через ґрати та дифузори. Продуктивність – до 25 кВт і більше.

Зовнішні блоки розрізняються за типом компресора:

Інверторні – плавно регулюють холодопродуктивність у широкому діапазоні. Це забезпечує точну підтримку температури та економію електроенергії до 30-40%.
Неінверторні - працюють тільки на повну потужність, включаючись та вимикаючись за сигналом термостата. Вони простіші за конструкцією і дешевші, але менш ефективні і надійні.

Крім того, сучасні VRV/VRF-системи можуть бути не тільки охолоджуючими, а й нагрівальними за рахунок реверсивного циклу роботи. Це дозволяє використовувати їх цілий рік для підтримки комфортної температури.

Окремо варто згадати про систему центрального кондиціювання на основі чиллера та фанкойлів. Вона застосовується у великих ресторанах та банкетних залах площею від 300-500 м² і складається з трьох основних елементів:

Чиллер - промислова холодильна машина, яка охолоджує воду або рідину, що незамерзає, до 7-12°С. Встановлюється на вулиці або у технічному приміщенні.
Фанкойли - теплообмінники, які розподілені по приміщенням, що обслуговуються. Вони обдувають повітря холодною водою від чиллера та мають тришвидкісні вентилятори для регулювання продуктивності.
Трубна обв'язка – система мідних або пластикових труб, яка з'єднує чилер із фанкойлами. Також включає насосну групу, запірно-регулюючу арматуру і теплоізоляцію.

Така система є найбільш потужною та продуктивною – один чилер може обслуговувати приміщення площею до кількох тисяч квадратних метрів. Але вона складна у проектуванні і потребує чималих початкових вкладень.

Інтеграція кондиціювання з припливно-витяжною вентиляцією може бути виконана двома способами:

Центральна обробка повітря в канальному кондиціонері, що встановлюється після припливної вентиляції. У цьому випадку охолодження та осушення відбувається централізовано, а розведення охолодженого повітря – за системою повітроводів.
Місцеве кондиціювання за допомогою спліт-систем або VRV, які встановлюються безпосередньо в приміщеннях, що обслуговуються. Припливне повітря подається в них без попереднього охолодження, а кондиціонери працюють у режимі рециркуляції.

Кожен варіант має свої плюси та мінуси, тому вибір завжди індивідуальний і залежить від конкретного проекту.

Рекомендовані товари

Код: 114716