Вентиляція для приватного будинку, ключові особливості

Вентиляція для приватного будинку, ключові особливості

Якісна вентиляція – невід'ємна складова комфортного мікроклімату у будь-якому житловому приміщенні. Особливо актуально це для приватних будинків, де проблеми з повітрообміном можуть призвести до серйозних наслідків для здоров'я мешканців та збереження будівельних конструкцій.

Недостатня вентиляція в будинку сприяє:

• Підвищення вологості, утворення конденсату та плісняви
• Накопичення шкідливих речовин, пилу та алергенів у повітрі
• Розповсюдженню запахів та забруднень від кухні та санвузлів
• Погіршення самопочуття, головного болю та хронічної втоми
• Передчасному зносу обробки, меблів та техніки

З іншого боку, надмірне провітрювання загрожує протягами, вихолоджування приміщень у опалювальний сезон і, як наслідок, застудними захворюваннями домочадців. Тому так важливо знайти оптимальний баланс між припливом свіжого повітря та видаленням відпрацьованого.
Організація ефективної вентиляції у приватному будинку має свої особливості порівняно з міськими квартирами:

1. Різна поверховість та планування, часто з мансардою та підвалом.
2. Декілька санвузлів, велика кухня з безліччю техніки.
3. Камін або пекти як додаткове джерело забруднення повітря.
4. Гараж, котельня, пральна у складі єдиної будови.
5. Високий ступінь герметичності сучасних енергоефективних вікон та дверей.

Всі ці фактори необхідно враховувати на етапі проектування будинку та закладати у загальну концепцію вентиляції. В іншому випадку досягти нормального повітрообміну буде проблематично навіть із застосуванням потужної витяжної та припливної техніки.

В ідеалі системою вентиляції мають бути охоплені всі без винятку приміщення приватного будинку - від спалень та вітальні до підсобок та підвалу. Причому необхідно дотримуватися чіткого балансу припливу та витяжки, щоб виключити ефект "перекидання" тяги та задування забрудненого повітря з одних кімнат до інших.

Розберемося з основними видами вентиляційних систем для приватного домоволодіння, їх принципами роботи та критеріями вибору відповідного рішення з урахуванням конструктивних особливостей будівлі та бюджету. Це дозволить створити індивідуальний проект, що забезпечує оптимальний мікроклімат та здорову атмосферу у будинку.

Види вентиляційних систем для приватних будинків

Залежно від способу переміщення повітряних мас всі системи вентиляції поділяються на два основні типи - з природним та примусовим спонуканням. Розглянемо особливості, переваги та недоліки кожного варіанту.

Природна вентиляція

Найпростіший і бюджетний спосіб організації повітрообміну, що не потребує витрат електроенергії та складного обладнання. Рух повітря забезпечується за рахунок різниці температур та тиску зовні та всередині будинку.

Основні елементи природної вентиляції:

• Вентиляційні канали в стінах та перекриттях
• Припливні отвори або щілини у вікнах та дверях
• Витяжні грати у верхній частині приміщень

Для приватних будинків характерна схема з видаленням повітря через вертикальні канали на кухні та в санвузлах за рахунок теплової конвекції. Свіже повітря надходить через нещільність або спеціальні клапани в інших кімнатах і далі перетікає в зони витяжки.

Переваги природної вентиляції:

• Низькі капітальні та експлуатаційні витрати
• Безшумність та екологічність
• Простота обслуговування, немає рухомих деталей

Недоліки:

• Залежність від погодних умов (вітер, температура)
• Неможливість регулювання та фільтрації повітря
• Ризик перекидання тяги влітку або при щільних вікнах

Для стабільної роботи природної вентиляції різниця висот припливних та витяжних отворів має бути не менше 3 м. Сумарна площа витяжних каналів розраховується виходячи із кратності повітрообміну:

• Житлові кімнати – 3 м3/год на 1 м2
• Кухня з газовою плитою – 90 м3/ч
• Санвузол, ванна кімната - 25 м3/год

Тобто для кухні площею 12 м2 перетин витяжного каналу становитиме 90/3600 = 0,025 м2 або 250 см2. Цьому відповідає канал розміром 16х16 см.

Природна вентиляція буде оптимальною для одноповерхових будинків з відносно вільним плануванням. У багаторівневих котеджах її краще доповнювати механічними припливними або витяжними системами.

Механічна вентиляція

Системи з примусовим спонуканням тяги завдяки вентиляторам дозволяють організувати керований повітрообмін незалежно від зовнішніх умов. Це особливо актуально для будинків із герметичними вікнами, складною конфігурацією або великою площею.

Види механічної вентиляції за призначенням:

• Припливна - подача свіжого повітря з вулиці до приміщень
• Витяжна – видалення забрудненого повітря назовні
• Припливно-витяжна - суміщення функцій припливу та витяжки в одній системі

Припливні установки використовуються для організації регульованого притоку в кімнати, дитячі, кабінети. Вони комплектуються фільтрами очищення, шумоглушниками, а premium-моделі – калориферами для підігріву повітря у холодний сезон.

Продуктивність припливної вентиляції визначається з розрахунку 30 м3/год на особу або 3 м3/год на 1 м2 житлової площі. Розподіл повітря по кімнатах здійснюється мережею повітроводів зі спеціальними дифузорами.

Витяжні системи призначені для видалення повітря із санвузлів, кухні, прання та інших "брудних" зон. Зазвичай застосовуються канальні вентилятори, що встановлюються на повітроводи в підстельовому просторі або зовнішні стінові моделі.

Мінімальна продуктивність витяжки для кухонь – 60 м3/год, для суміщених санвузлів – 50 м3/год. Місцева витяжка у вигляді кухонної витяжки над плитою має забезпечувати витрату на рівні 180-360 м3/год залежно від типу.

Припливно-витяжні установки з рекуперацією тепла - найсучасніше та енергоефективне рішення. Вони поєднують функції притоку свіжого та витяжки відпрацьованого повітря в одному компактному корпусі. При цьому тепло повітря, що видаляється, передається припливному в спеціальному теплообміннику - рекуператорі.

ККД рекуперації в залежності від типу досягає 85-95%, що дозволяє заощаджувати до 30-40% на опаленні будинку. При цьому приплив надходить до кімнат вже підігрітим до 16-18°С навіть у сильний мороз.
Базові моделі забезпечують продуктивність 200-300 м3/год та обслуговують площу до 100-150 м2. Для котеджів від 150 м2 підбираються установки продуктивністю від 400 м3/год.

Плюси механічних систем:

• Керованість, незалежність від погоди
• Можливість фільтрації та підігріву повітря
• Точне підтримання заданої кратності обміну

Мінуси:

• Вищі початкові витрати
• Споживання електроенергії
• Необхідність професійного монтажу та обслуговування

Вибір між природною та примусовою схемою вентиляції насамперед залежить від конструктивних особливостей будинку, бюджету та вимог до мікроклімату. Оптимальним є поєднання обох типів із грамотним розподілом припливних та витяжних потоків.

Ключові вимоги до вентиляції різних приміщень будинку

Правильна організація вентиляції у приватному будинку передбачає облік специфіки кожного приміщення - його призначення, режиму використання, габаритів та особливих вимог до повітрообміну. Розглянемо нюанси для основних зон.

Кухня

Це найпроблемніше місце з погляду вентиляції. Тут не лише готують їжу, а й встановлюють потужну побутову техніку, яка суттєво впливає на мікроклімат:

• Газова або електрична плита
• Духова шафа
• Холодильник
• Посудомийна машина

При приготуванні виділяються запахи, пара, продукти згоряння газу. Все це необхідно оперативно видаляти, не допускаючи поширення по дому. Згідно з ДБН В.2.5-67:2013, кратність повітрообміну на кухні має бути:

• При електроплитах – до 60 м3/год
• При газових плитах – до 90 м3/год

Оптимальна схема вентиляції кухні – потужна місцева витяжка над плитою плюс загальнообмінна у верхній зоні. Для першої використовують купольні витяжки продуктивністю від 360 до 1000 м3/год, для другої - канальні вентилятори на 90-120 м3/год.

Приплив організується за рахунок нещільностей або через переточувальні грати з вітальні та коридору. Можна також встановити припливний клапан у стіні, що виходить на вулицю, але з фільтрацією повітря від пилу та пилку.

Санвузол та ванна

Головні проблеми цих приміщень - висока вологість та ризик утворення цвілі на стелі та стінах. Причому пара і конденсат виділяються не тільки під час прийняття душу або ванни, а й при кожному зливі гарячої води в раковину або унітаз.

Норми повітрообміну тут такі:

• Туалет та ванна кімната окремі - по 25 м3/год кожне приміщення
• Поєднаний санвузол - 50 м3/год
• Пральна, котельня - до 60 м3/год

Вентиляція санвузла в ідеалі має бути дворівневою - через ґрати внизу дверей для притоку та витяжний канал під стелею. Останній потрібно утеплювати на горищі або у перекритті, щоб витяжка працювала і взимку.

Для інтенсифікації видалення вологи встановлюються накладні вентилятори з таймером вимкнення, датчиком вологості або прив'язкою до увімкнення світла. Їхня продуктивність має бути на 15-20% вищою за нормативну. Наприклад, для санвузла 5 м2 оптимально взяти модель на 80-100 м3/год.

Підсилити ефект допоможе сушарка для рушників, який буде прогрівати повітря у ванній на 2-3°С вище, ніж в іншому будинку. Тоді природна циркуляція пришвидшиться за рахунок різниці температур.

Спальня та вітальня

У житлових кімнатах важливо забезпечити стабільний приплив чистого повітря без протягів та шуму. За нормами кожну людину потрібно від 30 м3/ч, а комфортного сну - до 45 м3/ч персонально.

Оптимальний варіант - комбінація регульованого природного припливу через вікна та механічної витяжки пасивної дії. Тобто свіже повітря надходить через прочинені стулки або припливні клапани, а видаляється за рахунок загальної витяжки в коридорі чи санвузлі.
Сучасні склопакети мають дуже високу герметичність - 2-3 м3/год на 1 м2 площі вікна. Цього недостатньо для нормальної вентиляції. Вихід – встановлення припливних віконних клапанів, які забезпечують до 30-40 м3/год припливу.

Можна також організувати механічний приплив у спальні через повітропроводи у стінах. Тоді витрата повітря становитиме вже 45-60 м3/год на кімнату. Це особливо актуально для мансардних чи цокольних спалень, де немає повноцінних вікон.

Видалення повітря з житлових приміщень краще передбачити через спеціальні решітки перетоку в двері або стіні, що ведуть в коридор або хол з витяжкою. Їхня сумарна площа розраховується виходячи зі 100-120 см2 на кожні 30 м3/год розрахункової витрати.

Підвал та льох

Якісна вентиляція у цих приміщеннях необхідна для боротьби з підвищеною вологістю, затхлістю та пліснявою. Особливо якщо підвал чи льох використовуються для зберігання продуктів, солінь, вина.

Повітрообмін тут має бути мінімум триразовим на годину. Тобто при висоті стелі 2,5 м та площі 20 м² обсяг вентиляції складе:
20 х 2,5 х 3 = 150 м3/год

Організувати таку продуктивність можна лише за допомогою механічної системи. Причому приплив і витяжка повинні бути збалансовані та охоплювати всі відсіки підвалу чи льоху.

Оптимальна схема - симетричне розташування каналів по діагоналі в протилежних кутах із парканом та викидом назовні. Висота розташування решіток:

• Припливних - на 30-50 см вище за підлогу
• Витяжних - на 20-30 см нижче стелі

Як вентилятори краще використовувати канальні радіальні моделі у вологозахищеному виконанні. Вони розвивають достатній тиск для прокачування по мережі повітроводів і мають більший ресурс у порівнянні з осьовими.

Продуктивність однієї витяжної установки повинна покривати 2/3 необхідного обсягу, а припливної - 1/3. Тоді у підвалі завжди буде невелике розрідження, що перешкоджає виходу спертого повітря у житлові приміщення.

Додатково можна встановити датчики вологості, які автоматично включатимуть вентиляцію при перевищенні заданого порога в 60-70%. А таймери дозволять налаштувати її періодичну роботу, наприклад, на 15 хвилин щогодини.

Гараж

Головне завдання вентиляції тут – оперативно видаляти вихлопні гази та бензинові пари, що виникають при прогріванні чи ремонті автомобіля. Причому обсяг витяжки безпосередньо залежить від потужності двигуна та кількості машиномісць:

• Легкові авто до 2 л – 180-200 м3/ч на місце
• Позашляховики від 2 л – 300-450 м3/год на місце

Таку продуктивність забезпечать промислові витяжні вентилятори, підключені до системи повітроводів із розподіленим парканом через кілька ґрат. Їх потрібно розташовувати на висоті 30-40 см від підлоги по периметру гаража.

Приплив організується через жалюзійні ґрати чи клапани у верхній частині воріт і має становити 80-90% від обсягу витяжки. Можна також залишати постійний зазор між підлогою та полотном воріт 3-5 см для подачі повітря.

Робота витяжки в гаражі повинна бути зблокована з відкриттям воріт, включенням світла або датчиком чадного газу. Таймер на 4-5 хвилин забезпечить її інерційне вимкнення після виїзду автомобіля.

За наявності оглядової ями вона обов'язково повинна вентилюватись окремо - з витратою до 100-120 м3/год. Для цього в неї опускається гнучкий повітропровід діаметром 100-125 мм і ставиться компактний вентилятор.