Що потрібно для вентиляції повітря у місцях загального користування?

Якісна вентиляція у місцях загального користування – запорука комфорту та здоров'я відвідувачів. Будь то торговий центр, ресторан, магазин чи спортивний зал - скрізь, де збирається багато людей, має бути свіже та чисте повітря. Без правильної вентиляції у приміщенні швидко стає задушливо, підвищується вологість, концентруються запахи та шкідливі речовини.

Проте організувати ефективний повітрообмін у громадській будівлі не так просто. Висока прохідність, різноманітність зон та активностей, складна архітектура – все це створює додаткові вимоги до вентиляційної системи. Вона має бути продуктивною, але не шумною, енергоефективною, але доступною за ціною, простою в обслуговуванні і водночас непомітною для відвідувачів.

Вимоги до вентиляції місць загального користування

Вентиляція громадських будівель регулюється низкою нормативних документів та стандартів. В Україні це насамперед ДБН В.2.2-9-2018 "Громадські будівлі та споруди. Основні положення" та ДСТУ Б EN 13779:2011 "Вентиляція громадських будівель. Вимоги до виконання систем вентиляції та кондиціювання". Вони встановлюють мінімальні параметри мікроклімату, кратність повітрообміну, допустимий рівень шуму та інші критерії.

Нормативні документи та стандарти

Відповідно до ДБН В.2.2-9-2018, у місцях постійного перебування людей мають бути забезпечені:

Температура повітря в холодну пору року - не нижче 18°С, в теплий - не вище 26°С. Допускаються відхилення до 4 ° С, залежно від призначення будівлі.
Відносна вологість – 40-60%, у спортивних та дитячих закладах – 40-50%.
Рухливість повітря – не більше 0,3 м/с у холодний період та 0,5 м/с у теплий.

ДСТУ Б EN 13779:2011 доповнює ці вимоги та запроваджує поняття категорій якості повітря (IDA) залежно від концентрації вуглекислого газу. Для громадських будівель рекомендується IDA 2 (середній рівень) або IDA 3 (помірний рівень). Це відповідає припливу зовнішнього повітря в обсязі 20-40 м³/год на людину або вміст CO₂ не більше 600-1000 ppm.

Розрахунок необхідного повітрообміну

Проектування вентиляції починається з розрахунку необхідного повітрообміну. Він залежить від призначення приміщення, кількості людей, площі та обсягу. Загальні рекомендації щодо кратності:

Торгові зали, атріуми - 1-2 обміни на годину
Ресторани, кафе, бари - 8-10 обмінів на годину
Кухні та фуд-корти - 10-20 обмінів на годину
Санвузли та душові - 5-7 обмінів на годину
Спортивні зали - 3-5 обмінів на годину

Приклад розрахунку: торговий зал площею 1000 м² та висотою стель 3 м. Об'єм приміщення – 3000 м³. При кратності 1,5 обміну на годину необхідна продуктивність вентиляції становитиме: 3000 м? × 1,5 год? = 4500 м?/год. Таку витрату повітря можна забезпечити припливно-витяжною установкою середньої потужності.

Облік специфіки приміщення

При розрахунку та проектуванні вентиляції слід враховувати особливості кожної зони громадського будинку. Наприклад:

У кухнях та фуд-кортах необхідна потужна витяжка для видалення продуктів згоряння, запахів та надмірної вологи. Зазвичай використовують парасольки та локальні вентилятори продуктивністю від 1000 до 5000 м³/год і більше.
У санвузлах і душових важливо запобігти поширенню запахів та розвитку цвілі. Для цього встановлюють витяжні дифузори та решітки з витратою повітря 50-100 м3/год на один санприлад.
У кімнатах для паління потрібна окрема система витяжної вентиляції з очищенням повітря від тютюнового диму. Її продуктивність - не менше 10-кратного повітрообміну на годину.

Чим точніше будуть враховані всі фактори на етапі проектування, тим ефективніше та економічніше працюватиме вентиляційна система. Тому до розрахунків варто залучити досвідчених фахівців, які знають усі нюанси та вимоги.

Типи вентиляційних систем для громадських будівель

Вибір типу вентиляції залежить від призначення будівлі, її розмірів, планування та бюджету проекту. У місцях загального користування найчастіше використовують такі варіанти:

Припливно-витяжна вентиляція з механічним спонуканням

Це найбільш універсальний та ефективний тип вентиляції для громадських будівель. Він забезпечує контрольований приплив свіжого повітря та видалення забрудненого, незалежно від зовнішніх умов. Система складається з припливних та витяжних вентиляторів, повітроводів, фільтрів, шумоглушників, автоматики.

Основні переваги припливно-витяжної вентиляції:

Можливість точно регулювати кількість та параметри повітря (температуру, вологість, чистоту)
Рівномірний розподіл повітря по всіх приміщеннях
Ефективне видалення забруднень та запахів
Інтеграція з системами кондиціювання та опалення

Недоліки - вища вартість монтажу та експлуатації порівняно з природною вентиляцією, необхідність регулярного обслуговування.

Системи з рекуперацією тепла

Для економії енергії на нагрівання припливного повітря в холодну пору року використовують системи з рекуперацією тепла. Вони передають тепло від витяжного повітря до припливного через теплообмінник (пластинчастий, роторний, гліколевий). Це дозволяє підігрівати повітря з вулиці без додаткових витрат.

ККД сучасних рекуператорів досягає 85-95%, тобто вони повертають більшу частину тепла, яке інакше буквально вилетіло б у трубу. Наприклад, припливно-витяжна установка з роторним теплообмінником потужністю 3000 м³/год може заощаджувати до 15-20 кВт теплової енергії. У масштабах торгового центру чи бізнес-центру це дає значне зниження експлуатаційних витрат.

Локальні витяжні пристрої (парасольки, парасольки, витяжні парасольки)

У приміщеннях з інтенсивним виділенням забруднень та запахів (кухні, сан.вузли, курильні) додатково до загальнообмінної вентиляції використовують місцеві відсмоктувачі. Це можуть бути:

Витяжні парасольки над плитами та пароконвектоматами. Їхня продуктивність - від 1000 до 5000 м³/год і більше, залежно від потужності обладнання.
Локальні вентилятори у підвісній стелі чи стінах. Вони видаляють повітря безпосередньо із зони забруднення, запобігаючи поширенню запахів та вологи по всьому приміщенню.
Витяжні шафи та укриття для обладнання та процесів із виділенням шкідливих речовин (лаки, фарби, хімікати).

Продуктивність локальної витяжки розраховують за спеціальними методиками, враховуючи кількість та тип джерел забруднення. Важливо, щоб вона була збалансована із загальнообмінною вентиляцією і не створювала надто великого розрядження у приміщенні.

Природна вентиляція та її обмеження

У невеликих приміщеннях (до 50-100 м2) з невисоким навантаженням по шкідливості можна використовувати природну вентиляцію. Вона працює за рахунок різниці тисків і температур усередині та зовні будівлі. Тепле повітря виходить через витяжні ґрати та канали, а на його місце надходить свіже повітря через вікна, двері чи припливні клапани.

Плюси природної вентиляції – простота, надійність, низька вартість. Мінуси - залежність від погоди, відсутність очищення та підігріву повітря, обмежена сфера застосування. У місцях загального користування з великою прохідністю та різноманітністю зон такої вентиляції буде недостатньо для підтримки нормативних параметрів мікроклімату.

Ключові елементи вентиляційної системи

Для ефективної та безвідмовної роботи вентиляції важливо правильно підібрати всі компоненти системи. Розглянемо основні їх.

Повітропроводи та фасонні частини

Повітропроводи – це "артерії" вентиляційної системи. По них повітря подається в приміщення та видаляється з них. Традиційно використовують металеві димарі круглого або прямокутного перерізу. Вони довговічні, міцні, стійкі до високих температур. З недоліків - складність монтажу та висока ціна.

Останнім часом набирають популярності пластикові повітропроводи з ПВХ або поліпропілену. Вони легші за металеві, простіше в монтажі, не схильні до корозії. Однак їхня вогнестійкість і механічна міцність нижча, тому область застосування обмежена.

Для з'єднання окремих ділянок повітроводів використовують фасонні частини – відводи, трійники, переходи, заглушки. Їх вибирають залежно від конфігурації мережі та необхідності регулювання потоків повітря.

Вентиляційні решітки та дифузори

Ґрати та дифузори - це кінцеві елементи вентиляційної системи, через які повітря подається в приміщення і видаляється з нього. Від їх розташування, форми та розмірів залежить рівномірність розподілу повітря та ефективність усієї системи.

Припливні грати та дифузори направляють потік повітря від повітроводу до приміщення. Вони можуть мати різну форму (круглу, квадратну, прямокутну, лінійну), регульовані жалюзі для зміни напрямку струменя, вбудовані фільтри та шумоглушники.

Витяжні грати та дифузори збирають відпрацьоване повітря з усієї площі приміщення та передають його у повітропровід. Вони мають простішу конструкцію, але також повинні рівномірно розподіляти потоки і не створювати надлишкового опору.

Сумарну площу припливних і витяжних ґрат підбирають із розрахунку 1 м² на кожні 500-1000 м³/год повітря. Занадто маленькі грати створять високу швидкість і шум, а надто великі - застійні зони та "мертві" ділянки.

Припливні та витяжні вентилятори

Вентилятори – це "серце" вентиляційної системи. Вони створюють необхідний перепад тиску для переміщення повітря мережею повітроводів. Основні параметри вентиляторів – продуктивність (м³/год) та статичний тиск (Па).

У припливно-витяжних системах зазвичай використовують канальні вентилятори, які встановлюють безпосередньо в димарі. Вони компактні, мають низький рівень шуму та вібрації, зручні у монтажі та обслуговуванні.

Для невеликих приміщень та локальної витяжки застосовують осьові або відцентрові вентилятори. Перші дешевші і простіші за конструкцією, але створюють більш високий шум. Другі ефективніші і тихіші, але дорожчі і вимагають більше місця для монтажу.

Продуктивність вентиляторів розраховують за необхідним повітрообміном з урахуванням втрат тиску в мережі. Типові значення:

Для припливних систем - від 500 до 10000 м³/год і більше
Для витяжних систем – від 100 до 5000 м³/год
Для локальної витяжки – від 50 до 1000 м³/год.

Фільтри та шумоглушники

Фільтри та шумоглушники – важливі елементи вентиляційної системи, які забезпечують чистоту та акустичний комфорт у приміщеннях.
Фільтри очищають припливне повітря від пилу, пилку, мікроорганізмів та інших забруднень. Залежно від класу фільтрації (G1-F9 EN 779) вони затримують від 50% до 95% частинок розміром 0,4 мкм і більше. Для місць загального користування зазвичай використовують фільтри класу G4 (для грубого очищення) та F7-F9 (для тонкого очищення).

Шумоглушники знижують рівень шуму від працюючих вентиляторів та руху повітря по повітроводах. Вони є стільниковими конструкціями зі звукопоглинаючих матеріалів (мінеральна вата, базальтове волокно, пінолекс). Ефективність шумоглушення залежить від довжини та перерізу модуля, типу наповнювача та частотних характеристик.

Сумарне зниження шуму може досягати 30-50 дБа, що дозволяє довести його до нормативних значень (35-45 дБа для громадських будівель).

Автоматика та системи управління

Для оптимальної роботи вентиляції необхідне автоматичне керування її параметрами залежно від зовнішніх та внутрішніх умов. Сучасні системи автоматики дозволяють:

Підтримувати задану температуру, вологість та якість повітря у приміщеннях
Регулювати продуктивність вентиляторів за сигналами датчиків
Перемикати режими роботи (день/ніч, зима/літо)
Контролювати забруднення фільтрів та сигналізувати про необхідність заміни
Захищати обладнання від заморожування, перегріву, перевантаження
Економити електроенергію за рахунок оптимізації роботи системи

Центральним елементом автоматики є щит керування з контролером. Він збирає інформацію від датчиків, обробляє її за заданим алгоритмом та видає керуючі сигнали на виконавчі пристрої (заслінки, клапани, частотні перетворювачі).

Для зручності експлуатації щит оснащують сенсорною панеллю або виносним пультом, на якому відображаються всі параметри системи та налаштування. Більш просунуті моделі мають веб-інтерфейс та можливість віддаленого доступу через інтернет.

Особливості вентиляції окремих зон

Місця загального користування - це не однорідний простір, а набір функціональних зон з різними вимогами до мікроклімату та повітрообміну. Розглянемо, як організувати вентиляцію у кожному їх.

Торгові зали та атріуми

Торгові зали та атріуми - найбільші та відвідувані зони у громадських будівлях. Вони відрізняються високими стелями, великою площею скління, внутрішніми тепло- та вологонадлишками від людей та обладнання. Все це створює підвищене навантаження на систему вентиляції.

Основні вимоги до вентиляції торгових залів:

Рівномірний розподіл повітря по всій площі та висоті приміщення
Підтримка комфортної температури (20-22°С взимку та 24-26°С влітку) та вологості (40-60%)
Забезпечення кратності повітрообміну щонайменше 1-2 год⁻¹
Компенсація тепло- та вологонадлишків за рахунок припливу охолодженого та осушеного повітря
Видалення забруднень (пилу, CO2) та запахів

Для виконання цих вимог використовують припливно-витяжну вентиляцію з механічним спонуканням та частковою рециркуляцією повітря. Припливні дифузори мають рівномірно по торговому залу, а витяжні решітки - по периметру і у верхній зоні. Сумарна продуктивність системи – від 10000 до 100000 м³/год і більше.

В атріумах додатково застосовують системи димовидалення та підпору повітря на випадок пожежі. Вони повинні забезпечувати видалення диму та підтримання надлишкового тиску протягом 20-30 хвилин для безпечної евакуації людей.

Фуд-корти та ресторани

Зони громадського харчування – найпроблемніші з погляду вентиляції. Тут виділяється багато тепла, вологи, запахів та продуктів згоряння від кухонного обладнання. Якщо їх не видаляти ефективно, вони будуть розповсюджуватись по всій будівлі та створювати дискомфорт для відвідувачів.

Основні вимоги до вентиляції фуд-кортів та ресторанів:

Локалізація та видалення забруднень безпосередньо від джерел (плит, фритюрниць, печей)
Забезпечення кратності повітрообміну не менше 10-20 годин у зоні кухні та 4-6 годин у зоні посадки
Підтримка балансу між припливом та витяжкою для виключення протягів та розповсюдження запахів
Використання фільтрів для очищення повітря від жиру та кіптяви
Регулярне очищення та обслуговування повітроводів та обладнання

Для цього використовують потужні парасольки над тепловим обладнанням продуктивністю від 1000 до 5000 м³/год. Вони повинні повністю перекривати площу обладнання і мати жироуловлювальні фільтри. Припливне повітря подають у робочу зону через перфоровані панелі чи дифузори.

У зоні посадки гостей застосовують загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію з кондиціюванням повітря. Вона повинна компенсувати теплонадходження від людей та обладнання, а також розбавляти та видаляти залишкові запахи.

Санвузли та душові

Санвузли та душові – це зони з підвищеною вологістю та ризиком поширення неприємних запахів. Тут потрібна ефективна витяжна вентиляція, яка швидко видалятиме забруднене повітря і запобігатиме утворенню конденсату та цвілі.

Основні вимоги до вентиляції санвузлів та душових:

Забезпечення кратності повітрообміну щонайменше 5-7 год⁻¹
Підтримка негативного тиску щодо суміжних приміщень
Використання вологостійких та корозійно-стійких матеріалів для повітроводів та обладнання
Установка зворотних клапанів для запобігання перетіканню повітря між приміщеннями
Автоматичне управління датчиками вологості та присутності

Витяжні системи у санвузлах можуть бути як централізованими (із загальним вентилятором та вертикальним колектором), так і локальними (з індивідуальними вентиляторами у кожній кабіні). Перший варіант простіше і дешевше, але менш гнучкий в управлінні. Другий дозволяє регулювати повітрообмін у кожному приміщенні окремо.

Припливне повітря до санвузлів зазвичай подають через щілини під дверима або переточувальні решітки з коридорів. Якщо цього недостатньо, організують додатковий приплив із підігрівом.

Підсобні та технічні приміщення

До підсобних та технічних приміщень відносяться комори, електрощитові, серверні, венткамери та інші простори, де немає постійної присутності людей. Однак і тут потрібна вентиляція для видалення надлишкового тепла та підтримання нормальної роботи обладнання.

Основні вимоги до вентиляції підсобних та технічних приміщень:

Компенсація тепловиділень від обладнання
Підтримання температури в допустимих межах (зазвичай не вище 30-35 ° С)
Забезпечення кратності повітрообміну відповідно до норм (від 1 до 10 ч⁻¹)
Очищення повітря від пилу для захисту обладнання
Резервування систем для приміщень із критично важливим обладнанням

Для невеликих приміщень (до 20-30 м²) достатньо природної вентиляції або витяжних локальних вентиляторів. У великих приміщеннях застосовують припливно-витяжну або припливну вентиляцію з механічним спонуканням і охолодженням повітря.

У серверних кімнатах додатково використовують прецизійні кондиціонери, які підтримують температуру до 1°С і вологість з точністю до 5%. Вони працюють цілодобово та мають резервування на випадок аварії.

Паркінги та навантажувальні зони

Паркінги та вантажні зони – це приміщення з високою концентрацією вихлопних газів та продуктів згоряння палива. Вони небезпечні для здоров'я людей і можуть призвести до отруєння чадним газом. Тому тут потрібна потужна припливно-витяжна вентиляція з механічним спонуканням.

Основні вимоги до вентиляції паркінгів та вантажних зон:

Забезпечення кратності повітрообміну не менше 4-6 годин під час роботи
Підтримка концентрації CO не вище 20 мг/м³ та NO2 не вище 2 мг/м³
Автоматичне управління датчиками загазованості
Використання вибухозахищеного обладнання та матеріалів
Організація припливу та витяжки з протилежних сторін приміщення

Припливні та витяжні системи у паркінгах часто поєднують із загальнообмінною вентиляцією будівлі. Однак вони повинні мати окремі повітропроводи, вентилятори та автоматику для незалежного керування. Забір повітря здійснюють з вулиці, а викид - на покрівлю чи спеціальні шахти.

Як додатковий захід безпеки застосовують системи контролю та сигналізації загазованості. Вони включають припливно-витяжну вентиляцію на повну потужність при перевищенні ГДК шкідливих речовин та сповіщають персонал про небезпеку.

Проектування та монтаж вентиляції

Створення ефективної та надійної системи вентиляції у місцях загального користування – складне інженерне завдання. Вона вимагає спеціальних знань, досвіду та відповідального підходу на всіх етапах – від розробки концепції до здачі об'єкта в експлуатацію.
Розглянемо основні етапи проектування та монтажу вентиляції.

Етапи розробки проекту

Розробка проекту вентиляції починається із отримання технічного завдання від замовника. У ньому вказують призначення будівлі, розрахункові параметри зовнішнього та внутрішнього повітря, вимоги до обладнання та автоматики, бюджет та терміни виконання робіт.

На основі ТЗ проектувальник виконує такі етапи:

Збір вихідних даних – аналіз архітектурних планів, конструктивних рішень, технологічних завдань, нормативної бази.
Розрахунок повітрообмінів - визначення необхідних витрат припливного та витяжного повітря для кожного приміщення та зони.
Розробка схеми вентиляції - вибір типу системи (припливна, витяжна, припливно-витяжна), способу організації повітрообміну (згори, збоку, знизу), розміщення обладнання та трасування повітроводів.
Підбір обладнання - розрахунок та вибір вентиляторів, фільтрів, калориферів, охолоджувачів, шумоглушників, VAV-регуляторів, розподільників повітря відповідно до заданих параметрів.
Проектування автоматики – розробка функціональних схем, підбір контролерів, датчиків, приводів та інших засобів автоматизації.
Оформлення проектної документації - підготовка креслень, специфікацій обладнання, пояснювальної записки, інструкцій з монтажу та експлуатації.

Кожен етап проектування узгоджується із замовником та суміжними спеціальностями (архітекторами, конструкторами, електриками, сантехніками). Це дозволяє врахувати всі нюанси та уникнути помилок при монтажі та експлуатації системи.

Підбір обладнання та матеріалів

Від правильного підбору обладнання та матеріалів залежить ефективність, надійність та довговічність вентиляційної системи. При цьому потрібно враховувати безліч факторів – від розрахункових параметрів до умов монтажу та обслуговування.

Основні критерії вибору обладнання:

Відповідність розрахунковим витратам та тискам повітря
Можливість регулювання продуктивності
Рівень шуму та вібрації
Енергоефективність (ККД, клас IE)
Якість та довговічність комплектуючих
Зручність монтажу та обслуговування
Наявність сервісної підтримки та запчастин
Вартість придбання та володіння

Основні критерії вибору матеріалів:

Відповідність класу вогнестійкості та горючості
Стійкість до корозії та агресивних середовищ
Механічна міцність та герметичність
Гладкість внутрішньої поверхні (для зниження аеродинамічного опору)
Простота обробки та монтажу
Сумісність з іншими елементами системи
Доступність та вартість

При підборі обладнання та матеріалів важливо орієнтуватися на перевірених виробників та постачальників, які дають гарантію якості та надають необхідну технічну документацію. Економія на комплектуючих може призвести до аварій, простоїв та додаткових витрат на ремонт та заміну.

Монтажні роботи та їх специфіка

Монтаж вентиляції у місцях загального користування має свою специфіку, пов'язану з великими обсягами робіт, складністю доступу до комунікацій, необхідністю координації з іншими інженерними системами. Тому його мають виконувати кваліфіковані бригади з досвідом роботи на таких об'єктах.

Основні етапи монтажу:

Підготовчі роботи – ознайомлення з проектом, розмітка трас, доставка обладнання та матеріалів на об'єкт.
Установка вентиляційного обладнання - монтаж припливних та витяжних установок, вентиляторів, шумоглушників, розподільників повітря відповідно до проектного положення.
Прокладання повітроводів - складання та кріплення повітроводів на хомутах, підвісах, опорах, з'єднання окремих ділянок фасонними частинами (відведеннями, трійниками, переходами).
Установка автоматики - монтаж щитів керування, прокладання кабельних трас, встановлення датчиків, приводів, що регулюють клапани.
Теплоізоляція та антикорозійний захист - обгортання повітроводів теплоізоляційними матеріалами (мінеральною ватою, спіненим поліетиленом), покриття їх захисними матеріалами (оцинкованою сталлю, фольгою, рулонними матеріалами).
Налагоджувальні роботи - перевірка монтажу, налаштування обладнання, вимірювання параметрів повітря (витрати, тиску, температури, вологості), виявлення та усунення дефектів.

При монтажі потрібно дотримуватись вимог проекту, норм і правил з охорони праці та техніки безпеки. Особливу увагу приділяють якості зварних та фланцевих з'єднань, кріпленню повітроводів, відсутності вібрацій та шумів.

Усі приховані роботи (прокладання повітроводів у шахтах, за підвісними стелями) повинні бути прийняті замовником до закриття. Заміни обладнання та відхилення від проекту погоджують із проектувальником та вносять до виконавчої документації.

Після завершення монтажу виконують індивідуальні випробування системи вентиляції, а потім комплексне випробування спільно з іншими інженерними системами (опалення, кондиціювання, електропостачання). За результатами випробувань оформлюють акти та паспорти на обладнання.

Пуско-налагодження та випробування системи

Завершальний етап створення вентиляції – пуско-налагоджувальні роботи (ПНР). Їх мета - забезпечити проектні параметри та режими роботи системи, налагодити взаємодію окремих елементів, перевірити ефективність захисту та блокування.

Основні види ПНР:

Перевірка складання щитів управління та відповідності їх схемам
Налаштування контролерів та регуляторів
Калібрування датчиків та приладів вимірювання
Перевірка проходження сигналів між елементами системи
Налаштування частотних перетворювачів та приводів повітряних клапанів
Програмування алгоритмів роботи системи (графіки включення та відключення, регулювання параметрів, робота за датчиками та таймерами)
Перевірка спрацьовування захистів (протипожежних клапанів, термостатів, реле контролю фаз)

Для оцінки ефективності вентиляції проводять випробування та вимірювання:

Аеродинамічні - визначають фактичні витрати повітря за приміщеннями, тиск у системі, швидкість потоку у повітроводах.
Акустичні - вимірюють рівні шуму в обслуговуваних та суміжних приміщеннях, порівнюють їх із нормативними значеннями.
Температурно-вологісні – перевіряють розподіл температури та вологості по приміщеннях, наявність застійних зон та підтікань.

За результатами випробувань оцінюють працездатність та ефективність системи вентиляції. При необхідності вносять корективи в налаштування обладнання та алгоритми керування.

Обслуговування вентиляції

Створення ефективної системи вентиляції – це лише початок. Щоб вона працювала без збоїв, підтримувала комфортний мікроклімат і відповідала мінливим вимогам, потрібне регулярне обслуговування та модернізація. Розглянемо основні аспекти експлуатації вентиляції у місцях загального користування.

Регламентні роботи та перевірки

Регламентні роботи - це комплекс профілактичних заходів, які виконують за графіком для запобігання відмовам та підтримці працездатності вентиляційної системи. Їх періодичність та склад залежать від типу обладнання, умов експлуатації, вимог виробника.

Типовий регламент обслуговування включає:

Щоденні перевірки (візуальний контроль роботи системи, перевірка індикації на щиті управління)
Щотижневі перевірки (огляд обладнання, перевірка кріплень та з'єднань, очищення зовнішніх частин)
Щомісячні роботи (перевірка приводів, датчиків, автоматики, вимірювання параметрів повітря)
Щоквартальні роботи (мастило підшипників, перевірка ременів та муфт, очищення/заміна фільтрів)
Піврічні роботи (перевірка та налагодження систем зволоження, охолодження, теплоутилізації)
Щорічні роботи (вимір опору ізоляції, перевірка ККД теплообмінників, аеродинамічні випробування, ревізія щитів автоматики)

При виявленні несправностей чи відхилень від нормативних параметрів проводять позапланові ремонти та налагодження системи.
Усі роботи виконують фахівці, які пройшли навчання та мають допуск. Вони ведуть журнали експлуатації, у яких фіксують види та обсяги виконаних робіт, результати перевірок, дані про витрати енергоресурсів.

Чищення та дезінфекція повітроводів

Важлива частина обслуговування вентиляції – регулярне чищення повітроводів. Згодом на їх стінках накопичуються пил, бруд, жирові відкладення, мікроорганізми. Це знижує продуктивність системи, погіршує якість повітря, може спричинити загоряння та поширення інфекцій.

Періодичність чищення залежить від призначення приміщень:

Офіси, торгові зали, атріуми – не рідше 1 разу на рік
Ресторани, кухні, харчоблоки - не рідше 1 разу на півроку
Медичні установи, лабораторії – не рідше 1 разу на квартал

Для чищення застосовують механічні та хімічні методи:

Продування стисненим повітрям (для видалення пухких відкладень)
Очищення щітками та скребками (для видалення щільних забруднень)
Промивання миючими засобами (для видалення жиру та мікробів)
Дезінфекція пором, озоном, ультрафіолетом (для знезараження)

Після очищення перевіряють стан повітроводів (на наявність корозії, порушень герметичності) та за необхідності проводять ремонт або заміну пошкоджених ділянок.
У місцях із підвищеними вимогами до чистоти (медичні та дитячі установи, чисті виробництва) додатково проводять лабораторний контроль якості повітря до та після очищення.

Заміна фільтрів та ремонт обладнання

Фільтри – одні з найважливіших елементів вентиляційної системи. Вони захищають обладнання та повітропроводи від пилу, продовжують термін служби та підтримують якість повітря в приміщеннях. Але з часом фільтри засмічуються, втрачають ефективність та створюють додатковий опір потоку повітря.

Періодичність заміни фільтрів залежить від їх типу та умов експлуатації:

Грубе очищення (G1-G4) - 1-4 рази на рік
Тонке очищення (F5-F9) - 1-2 рази на рік
Високоефективні (H10-H14) - 1 раз на півроку-рік
Вугільні, хімічні - у міру насичення (від 3 до 12 місяців)

Непрямі ознаки забруднення фільтрів - зростання перепаду тиску них (більше 150-200 Па), зниження витрати повітря у системі, поява стороннього запаху. Але краще орієнтуватися на регламент та вести облік відпрацьованого годинника чи обсягу повітря.

Заміну проводять при вимкненій вентиляції, дотримуючись заходів безпеки. Старі фільтри утилізують як відходи відповідного класу небезпеки. Нові фільтри повинні мати паспорт та відповідати проектним характеристикам.

Решту обладнання (вентилятори, електродвигуни, автоматику) ремонтують за фактичним станом. З появою вібрацій, стороннього шуму, зниження продуктивності проводять діагностику та замінюють зношені деталі (підшипники, ремені, крильчатки).

Капітальний ремонт з повним розбиранням і заміною основних вузлів виконують після закінчення терміну служби обладнання (зазвичай 10-15 років). Після ремонту або заміни проводять випробування та налагодження для підтвердження проектних характеристик.

Рекомендовані товари

Код: 114759