Рекомендації щодо встановлення та демонтажу терморегуляторів

Установка та демонтаж терморегуляторів для котлів

Для автоматичного керування роботою опалювальних котлів застосовуються спеціальні терморегулятори, які підтримують задану температуру теплоносія або повітря в приміщенні. Існує три основні типи термостатів, що використовуються з котлами:
Накладні терморегулятори монтуються безпосередньо на трубу із теплоносієм на виході з котла. Вони вимірюють температуру теплоносія та керують роботою котла, включаючи або вимикаючи його при досягненні заданих значень. Накладні термостати універсальні – вони підходять для будь-яких типів котлів: газових, електричних, твердопаливних. Їхня перевага - простота установки, але вони менш точні в порівнянні з вбудованими датчиками котлів.

Кімнатні терморегулятори встановлюються на стіні у житловому приміщенні та керують роботою котла за фактичною температурою повітря в кімнаті. Вони забезпечують комфортніші умови, але вимагають прокладання проводів від котла до місця встановлення. Кімнатні термостати часто мають розширені функції, такі як програмування режимів роботи, автоматичне зниження температури вночі або в період відсутності людей, можливість дистанційного керування через смартфон.

Вуличні терморегулятори розміщуються зовні будівлі та регулюють температуру теплоносія залежно від погодних умов. Принцип їх роботи простий: що холодніше на вулиці, то сильніше вони нагрівають теплоносій у системі опалення. Це дозволяє автоматично змінювати режим роботи котла залежно від пори року. Вуличні термостати особливо актуальні для регіонів із мінливою погодою. Їх використання може давати до 20% економії витрати газу чи електроенергії на опалення.

Підготовка до встановлення терморегулятора на котел

Перед тим як встановити терморегулятор на котел, потрібно правильно вибрати потрібну модель та підготувати необхідні інструменти.

Для початку визначте тип та характеристики вашого котла:

Одноконтурний (тільки опалення) або двоконтурний (опалення + гаряче водопостачання)
Підлоговий або настінний
Наявність вбудованої автоматики та можливостей для підключення зовнішніх пристроїв

Далі виберіть спосіб керування котлом – за температурою теплоносія або за температурою повітря в приміщенні. Від цього залежатиме тип терморегулятора, що використовується: накладний, кімнатний або вуличний.

При виборі конкретної моделі терморегулятора зверніть увагу на:

Тип керуючого сигналу (відкритий/закритий контакт, напруга/струм)
Здатність навантаження (звірте з вимогами вашого котла)
Діапазон регулювання температур
Похибка вимірювання та підтримання температури
Наявність необхідних функцій: програмування, індикації, ручного управління та ін.

Для монтажу вам знадобляться такі інструменти:

Індикаторна викрутка
Шматочки або бокорізи
Мультиметр або тестер
Ізолента, термоусадка, кабельні стяжки
Дюбелі та саморізи (для кріплення блоку терморегулятора)
Дриль та свердло (при необхідності)

Перед початком монтажних робіт обов'язково знеструмте котел та перекрийте подачу газу до нього. Якщо встановлюєте накладний термостат – злийте частину теплоносія із системи, щоб звільнити місце на трубі для датчика.

Покрокова інструкція з монтажу терморегулятора

Монтаж накладного термостату:

Закріпіть термодатчик хомутом на трубі котла (після циркуляційного насоса). Забезпечте щільний тепловий контакт датчика із трубою. Він повинен розташовуватись не ближче 0,5 м від котла.
Прикрутіть блок керування термостатом у зручному місці поруч із котлом.
Підключіть дроти живлення (зазвичай 220В) та керуючий кабель від термодатчика до відповідних клем блоку управління.

Монтаж кімнатного термостату:

Закріпіть блок терморегулятора на стіні у житловій кімнаті. Оптимальна висота установки – 1,2-1,6 м від підлоги. Не розміщуйте термостат поруч із нагрівальними приладами, вікнами та дверима – там, де на нього впливатимуть сторонні джерела тепла чи холоду.
Протягніть проводку від місця встановлення термостата до котла. Використовуйте кабель перетином не менше 2х0,75 мм² для відстаней до 20 метрів, і 2х1,5 мм² - при більшій довжині.
Підключіть керуючі дроти термостата до відповідних клем котла, згідно зі схемою. Зазвичай для цього використовують рознімання ТА (кімнатний термостат), клеми зовнішнього термостата або датчика температури (залежить від моделі котла).

Після підключення проводів налаштуйте терморегулятор:

Виставте бажану температуру повітря (для кімнатного) або теплоносія (для накладного)
За потреби задайте програму (графік) зміни температури по днях тижня та часу доби
Встановіть додаткові параметри: калібрування датчика, гістерезис, затримки включення та ін.

Перевірка працездатності та налаштування терморегулятора

Щоб перевірити правильність монтажу та працездатність терморегулятора:

Подайте напругу живлення на котел, відкрийте газ, запустіть котел у роботу.
Переконайтеся, що опалювальний котел увімкнеться та вимикається при досягненні заданої на термостаті температури. Світлодіод на термостаті повинен спалахувати при замиканні контактів і гаснути при їх розмиканні.
Для кімнатного термостата додатково перевірте фактичну температуру повітря у приміщенні за допомогою незалежного термометра. Вона повинна відповідати встановленій на термостаті (допустима похибка ±1°С). За необхідності відкоригуйте показання термостата в налаштуваннях (зазвичай ця функція називається калібрування датчика).
Спостерігайте роботу системи опалення протягом 1-2 днів. Оцініть, наскільки комфортно підтримується температура, чи немає занадто частих включень/вимикань котла. При необхідності підлаштуйте температурний графік (криву нагріву), тимчасову програму та інші налаштування термостату.

Якщо котел не реагує на сигнали від терморегулятора, перевірте правильність підключення проводів та налаштувань котла. У разі використання кімнатного термостата переконайтеся, що використовується потрібний тип сигналу керування (OpenTherm, on/off, 0-10В і т.д.). Зверніться до інструкції з експлуатації котла.

Правила безпечного демонтажу терморегулятора з котла

Іноді виникає необхідність демонтувати терморегулятор – наприклад, при його заміні чи перенесенні в інше місце. Робити це потрібно акуратно та з дотриманням усіх заходів безпеки.

Загальний порядок демонтажу терморегулятора:

Вимкніть електроживлення котла, перекрийте подачу газу. Дочекайтеся, поки котел та теплоносій охолонуть до безпечної температури (не більше 40°С).
Від'єднайте дроти термостата від котла. Будьте уважними, щоб випадково не замкнути контакти. При необхідності позначте або сфотографуйте клеми, щоб потім підключити дроти в колишньому порядку.
Відкрутіть кріплення блоку керування термостата та зніміть його.

Для накладних термостатів додатково:

Злийте теплоносій з котла та розширювального бака до рівня нижче установки датчика (якщо це не було зроблено заздалегідь).
Демонтуйте хомут кріплення термодатчика. Зніміть датчик із труби, намагаючись не пошкодити його. При необхідності очистіть місце встановлення від забруднень, іржі, залишків термопасти.
Якщо хомут кріплення датчика втратив еластичність або пошкоджено, замініть його на новий.

Після демонтажу терморегулятора обов'язково перевірте цілісність усіх кріплень та електричних з'єднань. Встановіть на клеми котла спеціальну заглушку або ізолюйте їх, щоб унеможливити коротке замикання.

Монтаж та демонтаж терморегуляторів для систем теплої підлоги

Система теплої підлоги – це ефективний та комфортний спосіб обігріву приміщень. Вона забезпечує рівномірне розподілення тепла, не створює конвекційних потоків і дозволяє підтримувати температуру на 2-3°С нижче, ніж при обігріванні радіаторами. Щоб система працювала з максимальною ефективністю та економічністю, потрібно оснастити її правильно підібраним та грамотно встановленим терморегулятором.

На відміну від термостатів для радіаторів або котлів, терморегулятори для теплої підлоги мають низку конструктивних особливостей:

Більшість моделей - електронні, з цифровим дисплеєм та точним регулюванням температури (похибка ±0,5°С). Вони зручніші за механічні і мають розширений функціонал.
Можуть керувати температурою як за показаннями вбудованого датчика (повітря), так і за даними зовнішнього термодатчика (підлоги).
Другий спосіб кращий, оскільки дозволяє підтримувати комфортну температуру поверхні підлоги (зазвичай 25-28°С).
Крім температури, можуть контролювати рівень вологості в приміщенні. Це актуально для дерев'яних та ламінованих підлог, які бояться надлишку вологи.
Мають функції програмування – дозволяють задавати різні температурні режими (комфортний, економний, неробочий) для різного часу доби та днів тижня. За рахунок цього можна заощаджувати до 30% електроенергії.
Можуть оснащуватися виносним блоком керування з великим дисплеєм та кнопками. Це зручно, якщо сам термостат встановлений у важкодоступному місці (наприклад, під ліжком).
Є моделі з Wi-Fi модулем для керування через інтернет зі смартфона чи планшета. Коштують дорожче, але зручні, якщо потрібно часто змінювати налаштування або контролювати роботу теплої підлоги з будь-якої точки світу.

Вибір конкретної моделі терморегулятора залежить від типу теплої підлоги (електричний кабельний, інфрачервоний плівковий, водяний), площі та конфігурації приміщення, бажаного функціоналу та бюджету. Наприклад, для ванної кімнати площею 5 м² відмінно підійде недорогий термостат із датчиком підлоги типу terneo st. А для великої вітальні з комбінованою підлогою (плитка + ламінат) краще взяти просунуту модель з двома датчиками (підлоги та повітря) та тижневим програмуванням, на зразок Devi Devireg Touch.

Вибір місця розташування та підготовка до встановлення

Від правильного розміщення терморегулятора та датчиків багато в чому залежить комфортність та ефективність роботи теплої підлоги. При виборі місця встановлення враховуйте такі моменти:

Блок управління термостата краще розташовувати біля входу в приміщення, що обігрівається, на висоті 0,3-1,5 м від підлоги. Розмістіть його так, щоб до нього було зручно дотягнутися, але він не заважав відчиненню дверей.
Уникайте встановлення термостата поряд із джерелами тепла (радіатори, каміни, побутова техніка) або холоду (вікна, двері на вулицю). Вони впливатимуть на показання вбудованого датчика температури повітря.
Датчик температури підлоги встановлюється безпосередньо в цементно-піщану стяжку або шар плиткового клею - якомога ближче до поверхні, але не виступаючи над нею. При укладанні кабелю теплої підлоги датчик монтується між витками, на відстані 50-100 см від стіни.
Якщо тепла підлога вже залита стяжкою - датчик можна встановити в спеціальну гільзу (трубку) з металу або термостійкого пластику. Її необхідно попередньо підготувати та втопити в бетон.

Перед монтажем терморегулятора визначте місце встановлення блоку керування та датчиків згідно з правилами вище і позначте точки їх розміщення на стіні та підлозі. Для цього зручно використовувати штроборіз чи болгарку із алмазним диском. Глибина штроби – 20-30 мм, ширина – 20-25 мм.

Прокладіть у штробах дроти: силовий кабель від блока живлення, з'єднувальні дроти до датчика (датчиків) температури підлоги та виносного блоку керування (якщо є). Використовуйте кабель потрібного перерізу (зазвичай від 0,5 до 1,5 мм²) та з термостійкою ізоляцією (розрахованою на температуру не нижче +70°С). Встановіть у підготовлене поглиблення підрозетник. Закріпіть його алебастром, гіпсом чи спеціальною монтажною піною.

Тепер можна приступати до монтажу та підключення терморегулятора.

Покроковий процес монтажу терморегулятора теплої підлоги

Акуратно звільніть кінці проводів у підрозетнику від ізоляції на довжину 7-10 мм. Скрутіть зачищені жили та облудіть їх припоєм для надійного контакту.

Від'єднайте лицьову панель терморегулятора та підключіть до клем на задній частині корпусу дроту, дотримуючись маркування:

N - нуль (синій провід)
L - фаза (коричневий чи чорний)
IN – фаза від блоку живлення
OUT - фаза на навантаження (тепла підлога)
SEN або FLOOR - датчик підлоги
2 - датчик повітря (якщо є)

Закріпіть терморегулятор у підрозетнику за допомогою лапок або гвинтів. Встановіть лицьову панель на клямках.
Покладіть датчик температури підлоги у підготовлене місце (стяжку, гільзу або шар плиткового клею). Прикріпіть його до арматури або зафіксуйте спеціальними кліпсами. Підключіть з'єднувальний провід до клем терморегулятора, дотримуючись полярності. Якщо тепла підлога вже змонтована і залита стяжкою - просвердліть в ній отвір потрібного діаметру (зазвичай 8-10 мм) і на потрібну глибину (10-20 мм від поверхні). Встановіть гільзу з датчиком і залийте зверху розчином або залийте термостійким герметиком.

Перевірте електричні з'єднання на відсутність замикань та правильність підключення. Увімкніть терморегулятор у розетку і подайте на нього напругу. Задайте на термостаті бажану температуру підлоги та інші налаштування (програму, режим роботи, яскравість дисплея тощо). Для точного регулювання використовуйте інструкцію до моделі терморегулятора.

На цьому монтаж терморегулятора теплої підлоги завершено. Далі можна приступати до фінішної обробки - укладання плитки, ламінату, паркету або іншого покриття для підлоги.

Налаштування та програмування терморегулятора

Сучасні термостати для теплої підлоги мають безліч налаштувань та функцій, які дозволяють гнучко керувати режимами обігріву та економити електроенергію. Ось основні параметри, які можна задати:

Цільова температура підлоги (зазвичай у межах +20...+30°С). Оптимальна для житлових приміщень – +25...+27°С. У дитячих кімнатах і спальнях можна зробити трохи тепліше, в коридорах та кухнях - прохолодніше. Температура повітря в приміщенні (якщо є вбудований або виносний датчик). Регулюється у діапазоні +5...+30°С. Комфортна температура для більшості людей – +20…+22°С.

Програма (розклад) роботи теплої підлоги по днях тижня та годинах. Можна встановити кілька часових інтервалів з різними цільовими температурами - для комфортного та економного режимів, наприклад:

Робочі дні: 7:00-9:00 - +24°С (комфорт), 9:00-17:00 - +18°С (економ), 17:00-23:00 - +24°С (комфорт) , 23:00-7:00 - +18 ° С (економ).
Вихідні: 8:00-23:00 - +24 ° С (комфорт), 23:00-8:00 - +18 ° С (економ).

Режим роботи: ручний (ON/OFF), автоматичний (AUTO), програмований (PRG).
Функції захисту: від перегріву (максимальна температура підлоги), від замерзання (мінімальна температура повітря), блокування кнопок від дітей.

Для керування всіма функціями використовуйте кнопки на лицьовій панелі терморегулятора та/або пульт дистанційного керування (якщо є). Детальні інструкції з налаштування шукайте в посібнику користувача або на сайті виробника.

Нюанси демонтажу терморегуляторів теплої підлоги

Якщо виникла потреба демонтувати терморегулятор (для заміни, ремонту чи перенесення в інше місце), робіть це акуратно і в такій послідовності:

Вимкніть живлення теплої підлоги та термостата на електрощиті. Переконайтеся, що індикаторна викрутка не має напруги.
Зніміть лицьову панель терморегулятора. Відкрутіть гвинти кріплення задньої частини до підрозетника.
Сфотографуйте або запишіть порядок підключення дротів до клем. Від'єднайте дроти, намагаючись не пошкодити їх.
Вийміть терморегулятор із підрозетника. Якщо потрібно, демонтуйте і підрозетник зі стіни.
Вимкніть і вийміть датчик температури підлоги, дотримуючись обережності. Якщо датчик встановлений у стяжку або плитковий клей, акуратно розколупайте покриття навколо нього зубилом або стамескою.
За необхідності заміни датчика - відміряйте потрібну довжину дроту (зазвичай не менше 2-3 м), прокладіть його в гофротрубі або кабель-каналі від місця встановлення до підрозетника.
Встановіть новий терморегулятор у зворотному порядку. При необхідності - відновіть покриття для підлоги, закладіть штроби, загерметизуйте шви.

Будьте обережні під час роботи з електропроводкою і не нехтуйте правилами безпеки. Якщо сумніваєтеся у своїх силах – довірте монтаж та демонтаж терморегулятора кваліфікованому електрику.

Установка та зняття терморегуляторів для конвекторів

Електричні конвектори - зручний та ефективний спосіб додаткового або основного обігріву невеликих приміщень. На відміну від масляних радіаторів і тепловентиляторів вони швидко нагріваються, рівномірно розподіляють тепло і можуть точно підтримувати задану температуру в кімнаті. Для цього конвектори оснащуються вбудованими або зовнішніми термостатами.

Терморегулятори електроконвекторів можуть бути трьох типів:

Вбудовані (безпосередньо у корпус обігрівача). Є простим поворотним перемикачем з поділками від +5 до +30°С. Зручні, що не вимагають додаткового монтажу, але не дуже точні і не мають додаткових функцій.
Виносні провідні. Складаються з блоку керування, з'єднаного кабелем із датчиком температури повітря. Можуть мати механічне або електронне керування, дисплей, таймер увімкнення/вимкнення. Точніші та функціональніші, ніж вбудовані. Для встановлення потрібно кріплення блоку на стіну та підключення до конвектора.
Бездротові (управління радіоканалом). Сучасний різновид терморегуляторів, що не вимагає прокладання проводів між блоком керування та обігрівачем. Зазвичай складається з термостата настінного з РК-дисплеєм і приймача сигналу, що підключається до конвектора. Зручні для керування групою обігрівачів у великому приміщенні або з різних точок (наприклад, з пульта дистанційного керування).

Вибираючи терморегулятор для конвектора, зверніть увагу на такі параметри:

Тип управління (механічний, електронний, програмований)
Діапазон регулювання температури (зазвичай +5...+30°С або +5...+35°С)
Крок регулювання (0,5 ° С, 1 ° С або 2,5 ° С)
Максимальна комутована потужність (має бути не менше потужності обігрівача)
Довжина сполучного кабелю (для виносних регуляторів)
Радіус дії та наявність перешкод (для бездротових моделей)
Додаткові функції (таймер, блокування кнопок, індикація)

Більшість сучасних електроконвекторів вже оснащені вбудованими терморегуляторами. Тому покупка виносного або бездротового регулятора є актуальною лише у разі заміни або модернізації старої моделі обігрівача.

Порядок встановлення терморегулятора на конвектор

Процес монтажу зовнішнього терморегулятора залежить від його типу та моделі конвектора, але загалом включає такі кроки.
Підготуйте необхідні інструменти: індикаторну викрутку, кусачки, ніж для зачистки проводів, дюбелі та шурупи (якщо потрібне кріплення блоку на стіну). Відключіть конвектор від мережі живлення. Зніміть кришку блоку керування або розподільної коробки (якщо є). Визначте місце встановлення блоку терморегулятора. Він повинен розташовуватись на стіні поряд з обігрівачем, на висоті близько 1,5 м від підлоги. Уникайте потрапляння прямих сонячних променів, протягів, інших джерел тепла.

Закріпіть блок терморегулятора на стіні за допомогою дюбелів та шурупів (якщо передбачено конструкцією). Прокладіть з'єднувальний кабель від блоку до конвектора. Використовуйте кабель-канал або спеціальну гофровану трубку для захисту дроту. Перетин кабелю вибирайте з урахуванням потужності обігрівача: для конвекторів до 1 кВт достатньо 3х0,75 мм, для більш потужних - 3х1,5 мм.

Пропустіть кабель через кабельне введення в корпусі конвектора. Підключіть його до клем згідно зі схемою в інструкції. Зазвичай використовується роз'єм типу TRS 3.5 мм або клемник. Фазний провід (коричневий) підключається до клеми "L", нульовий (синій) - клеми "N", заземлюючий (жовто-зелений) - клеми "PE".

Підключіть датчик температури повітря, що входить до комплекту з терморегулятором. Для цього пропустіть його кабель через спеціальний отвір у корпусі конвектора та підключіть до відповідних клем блоку керування. Закрийте кришку блоку керування конвектора. Увімкніть обігрівач у розетку та подайте напругу.

Перевірте працездатність терморегулятора. Для цього встановіть бажану температуру повітря (наприклад, +24°С) і зачекайте 10-15 хвилин. Конвектор повинен нагрітися та вимкнутись при досягненні заданої температури. Якщо цього не сталося – перевірте правильність підключення та налаштування терморегулятора.

Монтаж бездротового терморегулятора виконується аналогічно, але без прокладання кабелю. Натомість приймач сигналу підключається безпосередньо до клем всередині конвектора, а блок управління кріпиться в будь-якому зручному місці в радіусі дії передавача (зазвичай 15-30 м).

Підключення та налаштування терморегулятора

Після встановлення терморегулятора необхідно правильно налаштувати його для комфортної та економічної роботи конвектора. Для цього:

Увімкніть обігрівач та терморегулятор. Дочекайтеся появи на дисплеї показань температури повітря.
За допомогою кнопок або коліщатка прокрутки встановіть бажану температуру обігріву (зазвичай у діапазоні +20...+25°С).
У разі потреби - задайте програму роботи конвектора по таймеру. Для цього виберіть режим "Таймер" (Timer) і встановіть час увімкнення та вимкнення обігрівача з точністю до 15-30 хвилин. Наприклад, можна налаштувати автоматичне включення конвектора вранці за півгодини до підйому та вимкнення на ніч для економії електроенергії.
Якщо терморегулятор має функцію калібрування датчика – скористайтеся нею для більш точної підтримки температури. Для цього порівняйте показання термостата зі показаннями кімнатного термометра та введіть різницю значень у налаштуваннях (зазвичай у межах ±3°С).
У разі потреби – активуйте інші функції терморегулятора, такі як блокування кнопок від дітей, режим «Антизамерзання», адаптивний підігрів тощо.
Перевірте роботу конвектора в різних режимах та за різної цільової температури. Переконайтеся, що обігрівач вмикається та вимикається згідно з налаштуваннями термостата, а фактична температура в кімнаті відповідає заданій.

Якщо у вашого терморегулятора кілька режимів роботи – вибирайте їх залежно від ситуації:

"Ручний" (Manual) - для підтримки постійної температури, що задається вручну.
"Автоматичний" (Auto) - для роботи за заздалегідь заданою програмою або таймером.
«Економічний» (Eco) – для енергозберігаючого обігріву зі зниженою температурою.
Комфортний (Comfort) - для швидкого нагріву приміщення до вищої температури.

Точні назви режимів та алгоритм налаштування залежать від моделі терморегулятора. Зверніться до інструкції з експлуатації для свого пристрою.

Монтаж та демонтаж терморегуляторів для батарей опалення

Радіатори водяного опалення (або просто батареї) – найпоширеніший тип опалювальних приладів у багатоквартирних будинках. Вони надійні, довговічні та ефективно обігрівають приміщення за рахунок природної конвекції повітря. Однак при централізованому опаленні мешканці часто страждають від перетопу, коли батареї гріють дуже сильно, особливо в міжсезоння. Вирішити цю проблему допоможуть терморегулятори (або термостатичні головки) – спеціальні пристрої, які встановлюються на радіатори та автоматично регулюють подачу гарячої води залежно від температури повітря у кімнаті.
За принципом роботи терморегулятори батарей бувають двох типів.

Механічні (сильфонні) складаються з рухомого сильфона (металевої гармошки), заповненого рідиною або газом, що легко кипить, і пов'язаного з ним штока з клапаном. При нагріванні повітря в кімнаті рідина розширюється, сильфон розтягується та прикриває клапан, зменшуючи протоку гарячої води через радіатор. І навпаки - при охолодженні повітря клапан відкривається, збільшуючи протоку. Налаштування цільової температури здійснюється вручну поворотом регулювального кільця на корпусі термоголовки. Переваги механічних терморегуляторів - простота, надійність та незалежність від електроживлення. Недоліки - невисока точність регулювання (±2...3°С), відсутність додаткових функцій, малий діапазон налаштування температури (зазвичай 6-28°С).

Електронні мають електромеханічний сервопривід із редуктором, який керується електронним блоком із датчиком температури повітря. Залежно від показань датчика блок керування подає напругу на привід, який відкриває або закриває клапан, змінюючи протоку води через радіатор. Живлення електронних терморегуляторів здійснюється від батарейок або від мережі 220В через адаптер. Налаштування виконується за допомогою кнопок та дисплея на блоці керування. Електронні термоголовки точніше за механічні (похибка ±0,5°С), можуть мати розширений діапазон регулювання (5-35°С), функції програмування, індикації і навіть дистанційного керування по радіоканалу. Але вони складніші, дорожчі і вимагають періодичної заміни елементів живлення.

Вибираючи терморегулятор для своїх радіаторів, орієнтуйтесь на такі критерії:

Тип клапана та різьблення для встановлення. Найпоширеніші стандарти в Україні – М30х1,5 (євроконус), рідше зустрічаються М28х1,5 та М22х1,5. Для нестандартних різьблень використовуйте перехідники.
Максимальна температура теплоносія. Для багатоповерхівок з центральним опаленням – не менше 100°С, для автономних систем та котелень – від 70°С.
Допустимий робочий тиск - 10-16 бар для типових систем опалення.
Діапазон налаштування температури. Оптимально - від +5 до +30 ° С, цього достатньо для комфортного регулювання обігріву.
Точність регулювання (похибка термостата). Механічні забезпечують ±1...2°С, електронні – ±0,5°С.
Функції термостата: захист від замерзання, програмування, блокування налаштувань, дистанційне керування тощо.
Дизайн та колір корпусу. Більшість моделей є універсальними, але є і дизайнерські варіанти під певний стиль інтер'єру.

У продажу є готові термостатичні головки в зборі, так і універсальні термостати, які монтуються на стандартні радіаторні клапани через адаптер.

Підготовчі роботи перед встановленням терморегулятора

Перед тим, як приступати до монтажу терморегулятора, потрібно виконати кілька важливих підготовчих операцій.
Перекрити подачу теплоносія в стояку або окремому радіаторі. Для цього використовуйте запірні вентилі або кульові крани, встановлені на вході та виході батареї. Злити залишки води із радіатора. Підставте під спускний клапан відро чи таз, відкрийте гвинт клапана шестигранним ключем на 1-2 оберти. Дочекайтесь, поки вода повністю витіче.

Демонтувати старий вентиль чи термостат (якщо є). Відкрутіть гайку кріплення за допомогою розвідного ключа, зніміть вентиль і прокладку. Будьте обережні, щоб не пошкодити різьблення та не зламати хвостовик клапана. Очистити різьблення на радіаторі від іржі, окалини, залишків лакофарбового покриття. Використовуйте металеву щітку, папір наждачки або спеціальний набір для відновлення різьблення. Знежирити поверхню різьблення і протерти насухо ганчіркою.

Перевірити прохідність отвору в радіаторі. Для цього вставте в нього тонкий дріт або спицю і постарайтеся проштовхнути його до упору. Якщо дріт не проходить - отже, отвір забитий брудом, накипом або окалиною. Прочистити його можна за допомогою довгого свердла відповідного діаметра, йоржика для труб або розчинника накипу.

Приготувати необхідні інструменти та матеріали:

Розвідний ключ або шведка
Плоскогубці та викрутка
Лляне пасмо, ФУМ-стрічка або спеціальна нитка ущільнювача
Герметик чи сантехнічний силікон
Перехідники або подовжувачі різьблення (при необхідності)

Після цього можна приступати до безпосереднього встановлення терморегулятора на радіатор.

Інструкція з монтажу терморегулятора на батарею

Накрутіть на хвостовик радіаторного клапана (якщо він не вбудований в термостат) перехідну гайку з ущільнювачем. Затягніть гайку ключем до упору, але не докладайте надмірних зусиль. За потреби використовуйте ФУМ-стрічку або лляне пасмо для додаткової герметизації з'єднання.
Вверніть клапан у різьблення радіатора. Для кращої герметичності намотайте на різьблення 3-4 шари ФУМ-стрічки або прокладіть лляне пасмо. Затягніть клапан ключем, тримаючись за шестигранник на корпусі, а не за регулювальну частину.
Надягніть на клапан термостатичну головку і притисніть її до клацання. Якщо відразу не виходить – поверніть головку на 180 ° і спробуйте з іншого боку. За потреби використовуйте адаптер із комплекту термостату.
Виставте на термоголовці максимальну температуру (зазвичай цифра 5 або символ *). Відкрийте за

Рекомендовані товари

Код: 70440