Як відкачати воду з підвалу?

Як відкачати воду з підвалу: практичне керівництво

Кожен власник будинку з підвалом рано чи пізно може мати справу з проблемою затоплення. Неважливо, чи це сталося через сильну зливу, підвищення рівня ґрунтових вод або аварії водопроводу – наслідки завжди неприємні і вимагають негайних дій. Затоплений підвал – це не лише псування майна, а й загроза фундаменту будівлі, виникнення плісняви ​​та грибка, що може призвести до проблем зі здоров'ям мешканців.

Особливо підступні затоплення, що відбуваються за відсутності господарів. Усього за кілька днів невиявлена ​​вода здатна завдати збитків, порівнянних із вартістю капітального ремонту. Наприклад, за добу в підвалі площею 40 м може накопичитися до 3000 літрів води при активній протіканні. Саме тому важливо знати, як правильно та оперативно вирішити проблему затоплення.

Оцінка ситуації перед початком відкачування

Перш ніж кидатися відкачувати воду, необхідно правильно оцінити ситуацію та вжити заходів безпеки. Це дозволить уникнути додаткових проблем та ефективно вирішити завдання.

Визначення об'єму води та вибір відповідного методу

Насамперед оцініть глибину затоплення. Це можна зробити за допомогою звичайної лінійки чи будівельної рулетки. Якщо рівень води не перевищує 5-10 см, можна обійтися побутовим дренажним насосом малої потужності або навіть ручними методами. При затопленні на глибину 10-30 см буде потрібний більш продуктивний насос. Коли рівень води перевищує 30 см, без професійного занурювального насоса не обійтися.

Також важливо оцінити площу затоплення. Помноживши площу на середню глибину, ви отримаєте приблизний об'єм води, який потрібно відкачати. Наприклад, при затопленні підвалу площею 20 м ² на глибину 15 см об'єм води становитиме близько 3000 літрів. Ця інформація допоможе правильно вибрати потужність насоса та оцінити час, необхідний для відкачування.

Безпека: перевірка електропроводки та конструкцій

Вода та електрика – небезпечне поєднання, тому перш за все відключіть електропостачання у підвалі. Якщо розподільний щиток знаходиться в затопленому приміщенні, викличте електрика або вимкніть живлення на введенні до будинку. У жодному разі не входьте у воду, якщо є підозра, що електропроводка перебуває під напругою.

Наступний крок – оцінка стану конструкцій. При значному затопленні (понад 50 см) існує ризик пошкодження несучих елементів. Зверніть увагу на тріщини в стінах, зміна геометрії дверних прорізів, просідання підлоги. Якщо помічені подібні явища, перед відкачуванням води краще проконсультуватися з фахівцем. У деяких випадках різке видалення води може призвести до руйнування конструкцій через різницю тиску всередині та зовні підвалу.

Пошук джерела затоплення

Перш ніж приступати до відкачування, постарайтеся визначити та усунути джерело надходження води. В іншому випадку ви ризикуєте боротися з нескінченним потоком. Джерела затоплення можна розділити на три основні категорії:

1. Зовнішні природні причини: підвищення рівня ґрунтових вод, танення снігу, сильні дощі. У цьому випадку вода зазвичай надходить через мікротріщини у фундаменті або через місця введення комунікацій.
2. Аварія інженерних систем: прорив водопроводу, каналізації, системи опалення. Вода з'являється раптово і прибуває швидко.
3. Конденсат: у підвалах з поганою вентиляцією за певних умов може утворюватися значна кількість конденсату, що накопичується на підлозі.

Для аварійної зупинки протікання водопроводу використовуйте запірну арматуру. Якщо джерелом є підвищений рівень ґрунтових вод, можливо, доведеться спочатку відкачати воду, а потім зайнятися гідроізоляцією.

Методи та обладнання для відкачування води

Вибір обладнання для відкачування води залежить від обсягу, характеру забруднення та доступу до електрики. Розглянемо основні варіанти, їх переваги та обмеження.

Побутові дренажні насоси

Дренажні насоси – найбільш поширене та ефективне рішення для відкачування води з підвалу. Вони бувають різних типів, але для домашнього використання найчастіше застосовуються занурювальні насоси потужністю від 250 до 800 Вт.
Основні характеристики, на які варто звернути увагу під час вибору дренажного насоса:

• Продуктивність: вимірюється в літрах за хвилину (л/хв) або кубометрах за годину (м³/год). Для середнього підвалу достатньо продуктивності 100-150 л/хв.
• Максимальний напір: показує, яку висоту насос здатний підняти воду. Якщо вам потрібно відкачувати воду з глибокого підвалу догори, вибирайте моделі з напором від 6 метрів і вище.
• Можливість відкачування забрудненої води: деякі моделі здатні перекачувати воду з домішками розміром до 35 мм, що особливо актуально при затопленні підвалу після зливи або паводку.
• Наявність поплавкового вимикача: цей пристрій автоматично відключає насос при зниженні рівня води, запобігаючи його перегріву та виходу з ладу.

Дренажні насоси відносно недорогі, мобільні та прості у використанні, що робить їх ідеальним рішенням для більшості ситуацій затоплення підвалу.

Промислові насоси високої потужності

У випадках сильного затоплення, коли об'єм води обчислюється десятками кубометрів, можуть знадобитися потужніші рішення. Промислові насоси з продуктивністю від 300 л/хв здатні впоратися з великими обсягами води за короткий час.

Такі насоси мають потужність від 1,5 кВт і вище, що вимагає відповідного електропостачання. Вони можуть бути як занурювальними, так і поверхневими, з можливістю самоусмоктування. Промислові моделі часто оснащені міцними корпусами з нержавіючої сталі або чавуну, що робить їх стійкими до механічних пошкоджень та агресивних середовищ.

Це обладнання можна взяти в оренду в спеціалізованих компаніях, що особливо актуально за разової необхідності відкачування великого обсягу води.

Ручні методи відкачування

Якщо незначне затоплення або відсутня електрика, можна скористатися ручними методами відкачування:

• Відра та швабри: найпростіший і найдоступніший спосіб при невеликій кількості води (до 5 см). Будьте готові до того, що процес буде трудомістким та тривалим.
• Ручні помпи: працюють на принципі насоса, що приводиться в дію м'язовою силою. Продуктивність невисока – близько 15-20 л/хв, але не потрібна електрика.
• Водяний пилосос: спеціальний тип пилососу, призначений для збирання рідин. Він має обмежений об'єм бака (зазвичай 15-30 літрів), але може бути корисним для видалення залишкової вологи після основного відкачування.

В екстрених випадках можна спорудити імпровізовану систему відкачування за принципом сифону. Для цього знадобиться шланг достатньої довжини. Один кінець міститься у воду, через другий кінець потрібно створити розрідження (простіше кажучи, всмоктати повітря). Коли вода почне рух шлангом, другий кінець потрібно помістити нижче рівня води в підвалі – і відкачування почнеться автоматично за рахунок різниці тисків.

Покрокова інструкція з відкачування води

Після оцінки ситуації та вибору відповідного обладнання можна приступати безпосередньо до відкачування води. Важливо виконувати цю роботу послідовно, щоб досягти найкращого результату та уникнути нових проблем.

Підготовчі роботи

Перш ніж увімкнути насос, необхідно виконати кілька важливих підготовчих кроків. По-перше, якщо це можливо, приберіть із затопленого приміщення цінні речі, меблі та інші предмети, які можуть бути пошкоджені водою. Електроніку, навіть якщо вона вже намокла, краще не викидати відразу – після ретельного просушування деякі пристрої можуть відновити працездатність.

По-друге, забезпечте гарне освітлення робочої зони. Якщо вимкнено електрику в підвалі, скористайтеся ліхтарями або переносними світильниками, що працюють від акумуляторів. Хороше освітлення не тільки підвищує безпеку робіт, але й допомагає виявити дрібні предмети, які можуть засмічувати насос.

По-третє, перевірте стан зливальної системи, куди відкачуватиметься вода. Переконайтеся, що дренажні канали не забиті та здатні прийняти великий об'єм води. Якщо ви плануєте відкачувати воду надвір, продумайте маршрут відведення води те щоб вона не поверталася назад у підвал через фундамент.

Правильне розташування насоса

Від того, як розташований насос, багато в чому залежить ефективність відкачування. Занурювальний насос слід розміщувати в найнижчій точці підвалу – зазвичай це дренажний приямок, якщо він є. Якщо приямка немає, знайдіть природне заглиблення або створіть тимчасове заглиблення, перемістивши воду в одну зону за допомогою швабри або лопати.

Важливо встановити насос на тверду поверхню, щоб він не занурювався в мул або бруд, які можуть заблокувати водозабірні отвори. Для цього можна використовувати цеглу, бетонні блоки або спеціальну підставку.

При використанні насоса з вимикачем поплавця переконайтеся, що поплавець може вільно переміщатися, не зачіпаючи стіни або інші предмети. Мінімальний вільний простір, що рекомендується, навколо насоса становить 40-50 см.

Зливний шланг повинен бути надійно закріплений на виході з насоса, так і в місці зливу. Використовуйте хомути або міцну ізоленту для герметизації з'єднань. Уникайте перегинів шланга та мінімізуйте кількість поворотів – кожен вигин зменшує ефективність відкачування.

Процес відкачування

Процес відкачування зазвичай проходить у два етапи: первинне відкачування основного об'єму води та вторинне відкачування залишкової вологи.
При первинному відкачуванні насос занурюється у воду, і відкачування йде безперервно, поки рівень води не знизиться до мінімально допустимого для цієї моделі насоса (зазвичай це 3-5 см). Якщо планується тривала безперервна робота насоса (понад 2-3 години), періодично перевіряйте температуру двигуна – деякі моделі можуть перегріватись при тривалій роботі.

Швидкість відкачування залежить від продуктивності насоса та об'єму води. Наприклад, насос продуктивністю 150 л/хв теоретично може відкачати 9000 літрів на годину. Однак на практиці ефективність буде нижчою через опір у шлангу, перепаду висот та інших факторів.

Для вторинного відкачування, коли рівень води стає занадто низьким для занурювального насоса, можна використовувати:

• Спеціальні плоскі насоси здатні відкачувати воду до рівня 1-2 мм.
• Промислові пилососи для вологого прибирання
• Ручні методи – швабри, губки, ганчірки

Завершальні роботи

Після відкачування основного об'єму води важливо перевірити, чи води не залишилося у важкодоступних місцях – за перегородками, під стаціонарним обладнанням або в технічних нішах. Використовуйте ліхтарик для огляду темних кутів підвалу.

Якщо ви виявили невеликі калюжі води, які не вдалося відкачати насосом, зберіть їх за допомогою ганчірки або губок. Для прискорення цього процесу можна використовувати будівельний пилосос для вологого збирання.

Після видалення всієї видимої води перевірте вологість стін та підлоги. На цьому етапі часто виявляється, що вода встигла вбратися в пористі будівельні матеріали. Не пропускайте цей крок – прихована волога може стати причиною появи цвілі та грибка.

Особливості відкачування води різного ступеня забруднення

Характер забруднення води суттєво впливає на вибір обладнання та методи відкачування. Розглянемо, як впоратися з різними типами забруднень.

Чиста вода

Найпростіший випадок – це відкачування щодо чистої води, наприклад, під час аварії водопроводу або після танення снігу. Для такої води підійде практично будь-який дренажний насос, навіть малопотужні побутові моделі.

Перевага роботи з чистою водою в тому, що ризик засмічення насоса мінімальний, а шланги та фільтри не потребують частого очищення. Крім того, після відкачування такої води приміщення простіше просушити, а ризик виникнення неприємних запахів нижчий.

Однак навіть при відкачуванні візуально чистої води рекомендується використовувати насос із захистом від дрібних частинок, оскільки на підлозі підвалу завжди є пил і дрібне сміття, яке підхоплюється водою.

Іліста та забруднена вода

Після повеней, затоплення каналізаційними стоками або тривалого стояння води у підвалі вона зазвичай стає каламутною, з великою кількістю завислих частинок. Така вода потребує спеціальних дренажних насосів для брудної води.

Ці насоси оснащені потужнішими двигунами (від 800 Вт) і мають збільшені водозабірні отвори, які рідше забиваються. Крім того, в їх конструкції передбачені системи подрібнення або фільтрації, які запобігають блокуванню робочого колеса.

При відкачуванні забрудненої води рекомендується робити короткі перерви кожні 30-40 хвилин роботи насоса для перевірки та очищення фільтрів. Це збільшить час роботи, але захистить обладнання від поломки.

Після відкачування глистої води обов'язково потрібно ретельне очищення приміщення від мулу, що залишився, і дезінфекція поверхонь, оскільки такі забруднення часто містять хвороботворні бактерії.

Вода з великими домішками

Найскладніший випадок – відкачування води з великими домішками: будівельним сміттям, гілками, листям або побутовими відходами. Така ситуація часто виникає після повеней чи прориву каналізації.

Для таких умов потрібні фекальні насоси із системою подрібнення, здатні пропускати через себе частинки розміром до 40-50 мм. Ці насоси мають високу потужність (від 1,5 кВт) та міцну конструкцію із захистом від засорів.

При роботі із сильно забрудненою водою ефективним рішенням може стати попередня фільтрація. Зробіть простий фільтр із металевої сітки, закріпивши її навколо водозабірної частини насоса. Це затримає велике сміття та продовжить термін служби обладнання.

Після відкачування такої води знадобиться не лише прибирання та дезінфекція, а й перевірка дренажної системи на наявність засмічення. Великі частинки можуть блокувати дренажні труби, що призведе до нового затоплення при першому сильному дощі.

Профілактика повторного затоплення

Після успішного відкачування води важливо вжити заходів для запобігання повторному затопленню. Комплексний підхід до вирішення цієї проблеми допоможе захистити ваш підвал у довгостроковій перспективі.

Дренажні системи

Установка ефективної дренажної системи – надійний спосіб захисту від ґрунтових вод. Зовнішній дренаж є системою перфорованих труб, укладених по периметру фундаменту на глибині нижче його основи. Труби укладаються з невеликим ухилом (1-2 см на погонний метр) у бік дренажного колодязя чи природного зниження рельєфу.

Внутрішній дренаж встановлюється в підвалі і складається з дренажних каналів уздовж стін, які зводяться до приямку з встановленим в ньому дренажним насосом. Сучасні системи включають автоматичні насоси з вимикачами поплавця, які активуються при підвищенні рівня води в приямці.

Для ефективної роботи дренажна система потребує регулярного обслуговування: очищення труб від мулу, перевірки працездатності насосів та очищення дренажних каналів від сміття.

Гідроізоляція підвальних приміщень

Якісна гідроізоляція фундаменту та стін підвалу суттєво знижує ризик проникнення вологи. Зовнішня гідроізоляція наноситься на зовнішню поверхню фундаменту і складається з кількох шарів гідроізоляційних матеріалів, включаючи бітумні мастики, рулонні матеріали або спеціальні гідроізоляційні мембрани.

Внутрішня гідроізоляція застосовується, коли нанесення зовнішньої неможливе або надто затратне. Вона включає обробку стін та підлоги підвалу спеціальними складами, що створюють водонепроникний бар'єр. Сучасні проникаючі гідроізоляційні матеріали заповнюють пори та мікротріщини у бетоні, надійно захищаючи його від проникнення вологи.

Особливу увагу при гідроізоляції слід приділити місцям введення комунікацій – трубопроводів, кабелів, вентиляційних каналів. Ці ділянки герметизуються за допомогою спеціальних манжет гідроізоляційних або герметиків.

Встановлення датчиків затоплення

Сучасні технології дозволяють виявити затоплення на ранній стадії, коли збитки ще мінімальні. Датчики затоплення – це прості пристрої, які реагують на наявність води та подають сигнал тривоги.

Дротові датчики підключаються до центрального блоку, який при спрацьовуванні датчика включає звукову та світлову сигналізацію. Досконаліші бездротові системи можуть надсилати повідомлення на смартфон власника або сигнал на пульт охорони.

Оптимальні місця встановлення датчиків затоплення у підвалі:

• Біля водопровідних та каналізаційних труб
• У найнижчих точках підлоги
• Поруч із водонагрівачами та іншим водоспоживаючим обладнанням
• Біля входів зовнішніх комунікацій у підвал

При спрацьовуванні датчика затоплення важливо швидко реагувати: визначити джерело надходження води, перекрити його та почати відкачування. У деяких просунутих системах датчик затоплення може бути з'єднаний з електромагнітним клапаном на водопроводі, який автоматично перекриває воду при виявленні протікання.

Просушування приміщення після відкачування води

Після видалення всієї води з підвалу починається не менш важливий етап – просушування приміщення. Ретельне просушування запобігає появі плісняви, грибка, неприємних запахів і подальшому руйнуванню будівельних конструкцій.

Природне провітрювання

Найпростіший спосіб просушування – природне провітрювання. Відкрийте всі двері та вікна у підвалі для створення протягу. Якщо погода дозволяє, цей метод може бути дуже ефективним, особливо в теплу та суху пору року.

Підсилити природну вентиляцію можна за допомогою підлогових чи настільних вентиляторів, спрямованих на вологі поверхні. Для важкодоступних місць, таких як кути та ніші, використовуйте вентилятори меншого розміру або спрямовуйте потік повітря за допомогою імпровізованих повітроводів із картону чи пластику.

Час, необхідний для повного висихання підвалу природним способом, залежить від багатьох факторів: температури та вологості повітря, інтенсивності вентиляції, характеру будівельних матеріалів. У середньому цей процес займає від 3 до 7 днів.

Використання осушувачів та тепловентиляторів

Для прискорення процесу просушування рекомендується використовувати спеціальне обладнання – осушувачі повітря та тепловентилятори.

Осушувачі повітря бувають двох основних типів:

• Конденсаційні – охолоджують повітря, збираючи конденсат у спеціальний резервуар
• Адсорбційні – поглинають вологу за допомогою спеціальних матеріалів

Для підвалу площею 40-50 м² зазвичай достатньо осушувача з продуктивністю 20-30 літрів на добу. При виборі пристрою зверніть увагу на наявність функції автоматичного вимкнення при заповненні ємності для конденсату та можливість підключення шланга для безперервного відведення води.

Тепловентилятори підвищують температуру повітря, що прискорює випаровування вологи з поверхонь. Для ефективного просушування рекомендується комбінувати тепловентилятори з осушувачами – перші сприяють випаровуванню вологи, другі видаляють її з повітря.
При використанні електроустаткування для просушування важливо дотримуватись правил пожежної безпеки. Не залишайте прилади на тривалий час без нагляду і не перевантажуйте електромережу.

Обробка поверхонь проти плісняви

Навіть після ретельного просушування у підвалі можуть залишитися мікроорганізми, які в майбутньому призведуть до появи цвілі та грибка. Для запобігання цьому рекомендується обробити всі поверхні спеціальними антисептичними складами.

Почніть із механічного очищення поверхонь від забруднень. Для бетонних та цегляних стін можна використовувати жорстку щітку, для більш делікатних матеріалів – вологу ганчірку з миючим засобом.

Після очищення нанесіть антисептичний склад згідно з інструкцією виробника. Зверніть особливу увагу на шви, стики, кути та інші місця, де найчастіше з'являється пліснява. Для максимальної ефективності рекомендується повторити обробку через 2-3 дні.

Як профілактичний захід можна використовувати спеціальні фарби з антигрибковими добавками для фарбування стін підвалу або добавки-антисептики при оштукатурюванні стін.