Джерела резервного живлення при вимкненні світла

Джерела резервного живлення при вимкненні світла

У сучасному світі ми все більше залежимо від електроенергії. Несподіване відключення світла може призвести до серйозних наслідків: від втрати незбережених даних на комп'ютері до зупинки виробничих процесів на підприємстві. Тому наявність надійного джерела резервного харчування стає необхідністю як приватних будинків і квартир, так бізнесу.

Існує кілька типів джерел резервного харчування, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Вибір конкретного варіанта залежить багатьох чинників: необхідної потужності, часу автономної роботи, умов експлуатації, бюджету. У цій статті ми докладно розглянемо основні види джерел резервного живлення, їх будову, принцип роботи та критерії вибору.

Побутові зарядні станції

Останнім часом все більшої популярності набувають мобільні та резервні системи електроживлення на базі літій-іонних акумуляторів великої ємності. Вони поєднують функції джерела безперебійного живлення, сонячної електростанції і зарядного хаба для електроніки.
Ключовим елементом таких систем є центральний блок з акумулятором та інвертором, який перетворює постійний струм батареї 12/24 В змінний струм 220 В для живлення побутових приладів. Місткість вбудованих батарей варіюється від 300 Втч у молодших моделей до 3600 Втч у флагманських. Цього достатньо, щоб забезпечити від 3-5 до 30-40 годин автономної роботи (залежно від навантаження).
Для заряджання центрального блоку портативної електростанції використовуються спеціальні зарядні станції, які підключаються до нього через різні порти. Розглянемо основні типи цих станцій:

1. Мережні зарядні пристрої - підключаються до розетки 220 В та забезпечують зарядку батареї струмом до 12 А (потужність до 400 Вт). Час повного заряджання топових моделей від мережі - близько 10 годин. Переваги - простота використання та доступність. Недоліки – відносно низька швидкість заряджання.
2. Автомобільні зарядні пристрої - підключаються до прикурювача 12 або спеціального роз'єму і дозволяють заряджати станцію в дорозі. Потужність – до 200 Вт, струм – до 8 А. Корисні для мандрівників та екстрених ситуацій.
3. Сонячні панелі забезпечують екологічну зарядку від енергії сонця. Багато виробників пропонують фірмові гнучкі панелі потужністю 110-220 Вт, які складаються в компактний чохол. До одного блоку можна підключити до трьох панелей, отримавши сумарну потужність до 660 Вт.
4. Переваги – незалежність від електромереж, безкоштовна енергія. Недоліки - залежність від погоди та часу доби.
   Розумні додаткові батареї - збільшують ємність системи до 6-12 кВт * год. Підключаються до центрального блоку кабелю і заряджаються від нього. "Розумними" їх робить вбудована система контролю заряду та балансування осередків. Переваги - суттєве зростання автономності та можливість тривалого резервування. Недоліки – висока вартість.
5. Швидкі мережні зарядні станції – опціональні аксесуари, які у 4-6 разів прискорюють зарядку від мережі за рахунок підвищеної потужності (до 1200-1800 Вт). Використовують спеціальну технологію для безпечного заряджання струмами до 30 А. З ними час повної зарядки топових моделей скорочується до 2-3 годин.

Наведемо розрахунок на конкретному прикладі. Допустимо, потрібно забезпечити резервне харчування дачного будинку з холодильником (150 Вт), освітленням (100 Вт), ноутбуком (60 Вт) та телевізором (150 Вт). Сумарне навантаження – близько 500 Вт з піками до 600-800 Вт. З урахуванням запасу 20% мінімальна необхідна потужність портативної електростанції - 1000 Вт.

Під ці вимоги підійде модель ємністю 1260 Вт*год та потужністю інвертора 1800 Вт. Її вистачить для живлення цього навантаження протягом 2-3 годин. Повне заряджання станції від мережевого адаптера займе близько 4 годин, від сонячних панелей загальною потужністю 400 Вт - 4-6 годин (залежно від погоди). З швидкою мережевою станцією час заряджання скоротиться до 1-1,5 години.

Акумуляторні батареї у зв'язці з інвертором

Акумуляторні батареї (АКБ) у поєднанні з інвертором є класичним рішенням для організації автономного та резервного електропостачання. Така зв'язка дозволяє накопичувати енергію від різних джерел (мережа, генератор, сонячні панелі) та перетворювати її на змінний струм для живлення побутових приладів.

Основними елементами системи "АКБ+інвертор" є:

1. Акумуляторна батарея – накопичує електроенергію у вигляді постійного струму. Найбільш поширені свинцево-кислотні (глибокого розряду) та літій-іонні АКБ. Місткість батареї вимірюється в ампер-годинниках (Аг) і визначає кількість запасеної енергії. Наприклад, АКБ ємністю 100 Ач та напругою 12 В зберігає 1200 Вт * год енергії.
2. Інвертор - перетворює постійний струм 12/24/48 від АКБ в змінний струм 220 В, 50 Гц. Ключові параметри інвертора - номінальна потужність (Вт) та пікова потужність (Вт). Перша визначає максимальне довгострокове навантаження, друга - короткочасні пікові навантаження (пуск електродвигунів, індуктивні кидки струму).
3. Контролер заряду - управляє процесом заряду АКБ від зовнішніх джерел та запобігає її перезаряду та перерозряду. Найбільш досконалими є MPPT-контролери, які оптимізують заряд від сонячних панелей, відстежуючи точку максимальної потужності. Вибирається за напругою АКБ та максимальним струмом заряду.
4. Система управління та комутації - забезпечує автоматичне перемикання навантаження між мережею, АКБ та інвертором, захист від перевантажень та короткого замикання, моніторинг стану батареї. У найпростішому випадку це може бути набір автоматів, реле та амперметрів, у складніших – програмований контролер з дисплеєм.

Розглянемо типові сценарії застосування зв'язки "АКБ+інвертор". Резервне електропостачання. За наявності центральної мережі АКБ постійно заряджається через контролер заряду. При відключенні мережі інвертор миттєво (за 10-20 мс) перемикає навантаження на батарею і живить її до відновлення мережі або розряду АКБ. Місткість АКБ вибирається з розрахунку необхідної тривалості автономної роботи. Наприклад, для резервування навантаження 500 Вт на 4 години потрібна батарея ємністю щонайменше 500 Вт * 4 год / 12 В = 167 Ач (з урахуванням глибини розряду 80%).
Автономне електропостачання. За відсутності мережі АКБ заряджається від сонячних панелей та/або вітрогенератора через MPPT-контролер. У світлий час доби інвертор живить безпосередньо від панелей, а надлишок енергії запасає в АКБ. Вночі або в похмуру погоду інвертор переходить на батарею. Місткість АКБ та потужність інвертора вибираються з розрахунку середньодобового споживання та пікових навантажень. Наприклад, для автономного живлення дачі з холодильником, освітленням та ТБ (середнє споживання 1 кВтг/добу, пікова потужність 1 кВт) потрібні АКБ ємністю 1000 Втч/12 В/0,8 = 104 Ач та інвертор потужністю 1-1,5 кВт.
Гібридне електропостачання. У цьому випадку АКБ та інвертор працюють паралельно з мережею чи генератором, оптимізуючи витрати на електроенергію. У години пікових тарифів або при пікових навантаженнях інвертор живить будинок від АКБ, зарядженого в години дешевої електроенергії. Сонячні панелі (якщо є) направляють вироблення або до будинку, або до мережі за "зеленим тарифом".

Бензинові генератори

Бензинові генератори – це автономні джерела електроенергії, які перетворюють механічну енергію двигуна внутрішнього згоряння на електричну. Вони широко використовуються для резервного харчування будинків, дач, будівельних майданчиків, невеликих підприємств.

Пристрій бензинового генератора включає такі основні елементи:

1. Бензиновий двигун - надає руху ротор генератора. Найчастіше використовуються 4-тактні двигуни повітряного охолодження.
2. Синхронний генератор - виробляє змінний струм рахунок обертання ротора з постійними магнітами всередині статора з обмотками.
3. Система управління – забезпечує запуск двигуна, контроль параметрів, захист від перевантажень та короткого замикання.
4. Паливний бак – ємність для бензину, від обсягу якої залежить час безперервної роботи генератора.
5. Рама та шумозахисний кожух - забезпечують жорсткість конструкції, зручність транспортування та зниження рівня шуму.

Принцип роботи бензогенератора є наступним. При запуску двигун починає обертати ротор генератора із частотою близько 3000 об/хв. В обмотках статора під дією магнітного поля ротора наводиться змінний струм з напругою 220 і частотою 50 Гц. Цей струм через вихідні розетки подається до споживачів.

Основні переваги бензинових генераторів:

• Відносно невисока вартість та широка доступність палива.
• Хороша мобільність та можливість швидкого запуску.
• Великий вибір моделей різної потужності (від 1 до 15 квт).

Недоліки бензинових генераторів:

• Високий рівень шуму (60-80 дБ) та вібрації.
• Невеликий моторесурс двигуна (1000-2000 год).
• Нестабільні вихідні параметри струму.
• Необхідність регулярного обслуговування (заміна олії, фільтрів, свічок).

При виборі бензинового генератора потрібно враховувати такі параметри: Номінальна потужність (Вт) повинна покривати сумарну потужність всіх споживачів, що підключаються, з запасом 20-30%; Тип двигуна (одноциліндровий, двоциліндровий)-двоциліндрові двигуни мають більший ресурс і меншу витрату палива; Вид запуску (ручний, електричний) - електростартер значно полегшує запуск, але збільшує вартість генератора; генератор потужністю 3 кВт з баком на 15 л зможе працювати близько 6-8 годин.;

Приклад розрахунку потужності. Допустимо, потрібно забезпечити резервне харчування будинку з освітленням (500 Вт), холодильником (700 Вт) та котлом опалення (1,5 кВт). Сумарна потужність навантаження: 500+700+1500=2700 Вт. З урахуванням 30% запасу необхідний генератор номінальною потужністю щонайменше 2700 * 1,3 = 3510 Вт.

Дизельні генератори

Дизельні генератори - це ще один тип автономних джерел електроенергії, які використовують як привод дизельний двигун внутрішнього згоряння. У порівнянні з бензиновими, дизельні генератори мають ряд переваг, що робить їх оптимальним вибором для тривалого резервного енергопостачання.

Пристрій дизельного генератора аналогічний бензиновому і включає такі основні елементи:

1. Дизельний двигун - багатоциліндровий чотиритактний двигун з рідинним або повітряним охолодженням. Має більший ККД та ресурс у порівнянні з бензиновим.
2. Синхронний генератор - перетворює механічну енергію обертання валу двигуна електричну енергію змінного струму.
3. Система управління - забезпечує автоматичний запуск та зупинку двигуна, контроль параметрів, захист від перевантажень та аварій.
4. Паливна система - включає бак, паливний насос, фільтри та форсунки. Об'єм бака визначає максимальний час роботи без дозаправки.
5. Система охолодження - може бути рідинною (з радіатором та помпою) або повітряною (з вентилятором). Відводить надлишкове тепло від двигуна та генератора.

Принцип роботи дизель-генератора є наступним. При подачі сигналу на запуск система керування включає стартер, який розкручує двигун. Одночасно починається впорскування палива через форсунки в циліндри, де воно спалахує від стиснення. Виникаюча механічна енергія обертає вал генератора, який виробляє змінний струм стандартних параметрів (220/380, 50 Гц).

Основні переваги дизельних генераторів:

• Висока економічність. Витрата палива на 30-40% нижча, ніж у бензинових аналогів. Наприклад, генератор на 5 кВт споживає близько 1,2-1,5 л/год. дизеля проти 2-2,5 л/год. бензину.
• Великий моторесурс. Дизельні двигуни розраховані на 20-30 тис. годин безперервної роботи, що у 5-10 разів більше, ніж у бензинових.
• Стабільні вихідні параметри. Частота обертання дизеля підтримується на постійному рівні, що забезпечує високу якість вихідної напруги.
• Можливість тривалої роботи під навантаженням. Дизель-генератори здатні видавати 100% потужності протягом усього часу роботи.

Недоліки дизельних генераторів:

• Висока вартість. Ціна дизель-генератора в 1,5-2 рази вища, ніж бензинового тієї ж потужності.
• Великі габарити та вага. Дизельний двигун масивніший за бензиновий, що ускладнює транспортування та монтаж.
• Необхідність підігріву взимку. При мінусових температурах потрібний передпусковий підігрів двигуна та палива.
• Підвищений шум та вібрація. Рівень шуму дизель-генератора може досягати 80-100 дБ, що потребує встановлення додаткової шумоізоляції.

При виборі дизельного генератора слід враховувати такі параметри:

1. Номінальна потужність (кВт). Розраховується виходячи із сумарної потужності навантаження із запасом 20-30%. Випускаються моделі у діапазоні від 5 до 3000 кВт.
2. Тип запуску (ручний, електричний, автоматичний). Для автоматичного резервного живлення потрібен генератор із системою АВР.
3. Виконання (відкрите, у шумозахисному кожусі, контейнерне). Вибирається залежно від умов встановлення та вимог до шуму.
4. Витрата палива (л/год). Залежить від потужності генератора та навантаження. Наприклад, для генератора на 100 кВт при 75% навантаженні витрата становитиме близько 18-20 л/год.

Для дизель-генераторів необхідне регулярне обслуговування із заміною олії та фільтрів кожні 200-500 годин роботи. Також потрібно стежити за якістю палива, не допускаючи попадання води та сміття.

Газові генератори

Газові генератори використовують як паливо природний газ, скраплений пропан-бутан або біогаз. Вони забезпечують екологічно чисте та економічне виробництво електроенергії як для резервного, так і для постійного енергопостачання.

Пристрій газового генератора включає такі основні елементи:

1. Газовий двигун - працює за циклом Отто, аналогічно бензиновому. Має систему запалення та газовий карбюратор (редуктор).
2. Електрогенератор - синхронний або асинхронний, перетворює механічну енергію двигуна на електричну.
3. Система управління - забезпечує автоматичний пуск та зупинку, контроль параметрів, захист та синхронізацію.
4. Система подачі та очищення газу - включає газовий клапан, фільтри та регулятор тиску. Підтримує оптимальне співвідношення газ/повітря.
5. Система охолодження - може бути повітряною чи рідинною. Відводить тепло від двигуна та генератора.

Принцип роботи газогенератора є наступним. Газ із магістралі чи балона через редуктор подається до карбюратора, де змішується з повітрям. Отримана суміш надходить у циліндри двигуна і запалюється від свічок запалювання. механічна енергія, Що Виникає, обертає вал генератора, який виробляє електричний струм.

Переваги газових генераторів:

• Екологічність. При згорянні газу утворюється мінімальна кількість шкідливих викидів (CO, NOx, SO2).
• Економічність. Вартість вироблення 1 кВт*год електроенергії на 30-50% нижча, ніж на дизельному паливі.
• Можливість когенерації. Тепло відпрацьованих газів та охолоджувальної рідини можна використовувати для опалення та ГВП, що підвищує загальний ККД до 90%.
• Великий ресурс. Газові двигуни мають моторесурс до 40-50 тис. годин, що у 2-3 рази вище, ніж у дизельних.

Недоліки газових генераторів:

• Необхідність підключення до газопроводу або встановлення газгольдера (для пропан-бутану). Це не завжди можливо і потребує додаткових витрат.
• Вибухонебезпечність. Витік газу може призвести до утворення вибухонебезпечної суміші, тому потрібні спеціальні заходи безпеки.
• Висока вартість. Ціна газового генератора на 20-30% вища, ніж дизельна аналогічна потужність.

При виборі газового генератора слід враховувати:
1. Потужність (кВт). Діапазон потужностей газових генераторів – від 10 до 5000 кВт та вище.
2. Тип газу (природний, скраплений, біогаз). Визначає конструкцію паливної системи та параметри двигуна.
3. Витрата газу (м3/год або кг/год). Залежить від потужності генератора та навантаження. Наприклад, для генератора на 30 кВт витрата природного газу складе близько 12-15 м3/год.

Газові генератори вимагають регулярного обслуговування з перевіркою свічок запалювання, клапанів, фільтрів та системи мастила. Періодичність ТО – кожні 500-1000 годин роботи.

Сонячні електростанції

Сонячні електростанції (СЕС) - це системи вироблення електроенергії за рахунок перетворення сонячного випромінювання на електричний струм. Вони є екологічно чистим та відновлюваним джерелом енергії, що не залежить від наявності палива та електромережі.

Основними елементами сонячної електростанції є:

1. Сонячні панелі (фотомодулі) – перетворюють сонячне світло на постійний струм. Виготовляються із монокристалічного або полікристалічного кремнію, мають ККД 15-20%.
2. Контролер заряду – регулює процес заряду акумуляторів від сонячних панелей, захищає від перезаряду та глибокого розряду.
3. Акумуляторні батареї - накопичують вироблену електроенергію для використання у темну пору доби та при похмурій погоді.
4. Інвертор - перетворює постійний струм від акумуляторів змінний струм стандартних параметрів (220 В, 50 Гц) для живлення споживачів.
5. Система кріплення - забезпечує надійне кріплення сонячних панелей на даху або землі, дозволяє змінювати кут нахилу для максимального вироблення.

Принцип роботи СЕС є наступним. Сонячні панелі генерують постійний струм, який через контролер заряду надходить на акумулятори. За потреби струм від акумуляторів подається на інвертор, який живить навантаження змінним струмом. Надлишки енергії можуть передаватися до загальної мережі через спеціальний мережевий інвертор (система "Зелений тариф").

Переваги сонячних електростанцій:

• Невичерпність та безкоштовність джерела енергії. Сонячне випромінювання є практично скрізь і не вимагає витрат на паливо.
• Екологічна чистота. Під час роботи СЕС немає викидів шкідливих речовин і парникових газів.
• Автономність. Сонячні батареї можуть забезпечити електропостачання віддалених об'єктів, куди неможливо чи нерентабельно протягнути ЛЕП.
• Тривалий термін служби. Сонячні панелі розраховані на 25-30 років експлуатації, інвертори та контролери – на 10-15 років.

Недоліки СЕС:

• Висока вартість. Питомі капітальні витрати на 1 кВт потужності СЕС становлять від $1000 до $2000, що у 2-3 разу вище, ніж традиційних джерел.
• Залежність погодних умов. Продуктивність СЕС суттєво знижується у похмуру погоду та в зимовий час.
• Необхідність акумулювання енергії. Для забезпечення безперебійного живлення потрібні акумулятори великої ємності, що дорожчає систему.
• Велика площа панелей. Для вироблення 1 кВт потужності потрібно близько 5-7 м² сонячних батарей, що не завжди можна розмістити на даху.

При проектуванні сонячної електростанції потрібно враховувати добове споживання електроенергії (кВт*год/добу). Визначає необхідну потужність СЕС та ємність АКБ; рівень сонячної радіації у регіоні (кВт*ч/м² на рік). Від цього залежить річне вироблення 1 кВт потужності СЕС; схему роботи (автономна, резервна, мережна). Автономна СЕС повністю забезпечує споживача, резервна – доповнює основну мережу, мережева – працює паралельно з нею.

Вітрогенератори

Вітрогенератори - це пристрої, які перетворюють кінетичну енергію вітрового потоку на електричну енергію. Вони є одним із найперспективніших джерел відновлюваної енергії, особливо в регіонах із високою середньою швидкістю вітру.

Основними елементами вітрогенератора є:

1. Ротор з лопатями - перетворює енергію вітру на обертальний рух. Найчастіше використовуються 3-лопатеві горизонтально-осьові ротори діаметром від 1 до 100 м.
2. Мультиплікатор - підвищує частоту обертання ротора до значень, необхідні роботи генератора (1000-3000 об/мин).
3. Електрогенератор - виробляє змінний струм рахунок обертання ротора в магнітному полі статора. Застосовуються синхронні та асинхронні генератори потужністю від 100 Вт до 5 МВт.
4. Система управління - забезпечує автоматичне управління вітрогенератором, орієнтацію за вітром, захист від перевантажень та екстремальних умов.
5. Щогла - підтримує вітроколесо на оптимальній висоті (10-100 м), де швидкість вітру максимальна та стабільна. Виготовляється із сталі або композитів.

Принцип роботи вітрогенератора є наступним. Вітровий потік набігає на лопаті ротора та створює підйомну силу, яка приводить ротор у обертання. Мультиплікатор підвищує частоту обертання до значень, у яких генератор виробляє струм корисних властивостей (зазвичай 220/380 У, 50 Гц). Система управління контролює швидкість і напрям вітру, розгортає гондолу за вітром, регулює кут атаки лопатей, захищає від бур та ураганів.

Переваги вітрогенераторів:

• Екологічна чистота. При роботі вітряків не відбувається спалювання палива та викидів шкідливих речовин.
• Низькі експлуатаційні витрати. Після встановлення вітрогенератор не вимагає палива та суттєвих витрат на обслуговування.
• Тривалий термін служби. Сучасні вітроустановки розраховані на 20-25 років безперервної роботи.
• Можливість комбінування. Вітрогенератори добре доповнюють сонячні батареї, забезпечуючи вироблення в нічний час та в похмуру погоду.

Недоліки вітрогенераторів:

• Непостійність вітрового потоку. Швидкість вітру може сильно коливатися протягом доби та сезонів, що призводить до нерівномірності вироблення.
• Висока вартість. Питомі капітальні витрати на 1 кВт потужності вітрогенератора становлять $1000-2000, що можна порівняти з сонячними станціями.
• Сильний шум та вібрація. Великі вітряки створюють низькочастотний шум та інфразвук, які можуть негативно впливати на здоров'я людей та тварин.
• Небезпека для птахів. Лопасті вітроколес, що обертаються, є причиною загибелі великої кількості птахів, особливо в місцях їх міграції та гніздування.

При проектуванні вітроенергетичної установки слід враховувати:

• Середньорічна швидкість вітру на висоті щогли (м/с). Мінімальна швидкість для ефективної роботи вітряка – 4 м/с.
• Рельєф місцевості та наявність перешкод. Ідеальні місця для встановлення – пагорби, берегові лінії, відкриті простори.
• Потужність вітрогенератора (кВт). Залежить від діаметра ротора та швидкості вітру. Наприклад, вітряк із ротором 5 м при швидкості вітру 8 м/с розвиває потужність близько 4 кВт.
• Висоту щогли (м). Чим вище розташований вітрогенератор, тим більше енергії він виробляє. Оптимальна висота – 10-30 м для приватних господарств, 50-100 м для промислових установок.

Джерела безперебійного живлення (ДБЖ)

ДБЖ (UPS) - це пристрої, які забезпечують якісне та безперервне електроживлення навантаження при збоях та відключення основної мережі. Вони широко застосовуються для захисту комп'ютерів, серверів, медичного та телекомунікаційного обладнання, систем безпеки та автоматики.

За принципом дії ДБЖ поділяються на три основні типи:

1. Резервні (off-line) – підключають навантаження до мережі безпосередньо, а при зникненні напруги перемикають на батареї за допомогою реле. Мають найменшу вартість, але не захищають від стрибків та спотворень напруги. Потужність – до 1 кВА. 
2. Лінійно-інтерактивні (line-interactive) – містять трансформатор або автотрансформатор, який регулює напругу мережі у допустимих межах. При глибокому провалі чи зникненні напруги навантаження переключається на інвертор. Такі ДБЖ комбінують переваги резервних та онлайн моделей. Потужність – 0,5-10 кВА.
3. Онлайн (online, з подвійним перетворенням) – навантаження постійно живиться від інвертора, який отримує енергію від мережі через випрямляч. При зникненні мережі інвертор миттєво перемикається на батареї. Забезпечують найкращу якість електроживлення, але мають високу вартість. Потужність – від 1 до 800 кВА та вище.

Основні переваги ДБЖ:

• Захист від усіх неполадок електромережі – пропадання, провалів, сплесків та спотворень напруги, електромагнітних перешкод.
• Миттєве перемикання на резерв. Час перемикання становить 4-12 мс для лінійно-інтерактивних ДБЖ та 0 мс для онлайн моделей.
• Висока надійність. Сучасні ДБЖ мають напрацювання на відмову до 200-500 тис. годин та термін служби до 10-15 років.
• Зручність експлуатації. Більшість ДБЖ оснащуються мікропроцесорним керуванням, РК-дисплеєм, комунікаційними портами для моніторингу та налаштування через ПК.

До недоліків ДБЖ можна віднести обмежений час автономної роботи-більшість ДБЖ мають вбудовані батареї, які забезпечують живлення навантаження протягом 5-30 хвилин. Для збільшення автономності потрібні додаткові зовнішні АКБ; необхідність заміни батарей-термін служби батарей ДБЖ становить 3-5 років, після чого їх ємність зменшується і потрібна заміна; чутливість до перевантажень і коротких замикань- при перевищенні номінальної потужності або замиканні в навантаженні ДБЖ відключається для самозахисту.

При виборі ДБЖ потрібно враховувати потужність навантаження (ВА або Вт) - сумарна потужність обладнання не повинна перевищувати номінальну потужність ДБЖ; тип навантаження (активне, ємнісне, індуктивне) - для нелінійних навантажень з високими пусковими струмами (лазерні принтери, електродвигуни) потрібен ДБЖ із запасом за потужністю в 1,5-2 рази; форму вихідної напруги (ступінчаста, синусоїдальна) - для чутливої ​​електроніки потрібен "чистий синус", який дають лінійно-інтерактивні та онлайн ДБЖ; необхідний час автономії (хв) визначає ємність батарей та розміри ДБЖ.