Що потрібно для резервного накопичення електроенергії

В умовах нестабільної роботи електричних мереж і частіших відключень електроенергії питання резервного електропостачання стає все більш актуальним. Особливо гостро ця проблема стоїть для мешканців регіонів із застарілою інфраструктурою, а також для власників заміських будинків, дач та віддалених об'єктів.

Створення системи резервного накопичення електроенергії дозволяє забезпечити безперебійне живлення важливих споживачів - освітлення, холодильників, опалювальних котлів, насосів водопостачання та інших критичних навантажень. Це не тільки підвищує комфорт та безпеку життя, але й допомагає уникнути збитків від псування продуктів, обладнання, простою виробництва.

Основними компонентами системи резервного електропостачання є:

Акумуляторні батареї для накопичення енергії
Інвертори для перетворення постійного струму на змінний
Захисні пристрої (контролери заряду, запобіжники, системи моніторингу)
Джерела заряду акумуляторів (мережа, генератори, сонячні панелі, вітрогенератори)

Правильний підбір та узгодження цих компонентів – запорука надійної та ефективної роботи всієї системи. Далі ми докладно розглянемо кожен з елементів, дамо рекомендації щодо їх вибору та розрахунку з урахуванням специфіки різних об'єктів та навантажень.

Акумуляторні батареї для накопичення електроенергії

Акумулятори відіграють ключову роль системі резервного електропостачання. Саме вони накопичують енергію від зарядних пристроїв та віддають її споживачам через інвертор. Від правильного вибору типу, ємності та кількості акумуляторів залежить тривалість автономної роботи, термін служби та економічність усієї системи.

Для резервного електропостачання використовують спеціальні акумулятори, розраховані на тривалий термін служби в буферному режимі і здатні витримувати глибокі розряди. Найбільш поширені два типи таких акумуляторів:

Свинцево-кислотні AGM та GEL. Це класичні батареї з рідким (AGM) чи гелеподібним (GEL) електролітом. Вони добре тримають заряд, не вимагають обслуговування та відносно недорогі. Недоліки - велика вага та габарити, невисока питома ємність, чутливість до перезаряду та глибоких розрядів.

Літій-іонні, зокрема літій-залізо-фосфатні (LiFePO4). Це більш сучасні та технологічні акумулятори. Вони компактніші і легші за свинцево-кислотні при тій же ємності, швидше заряджаються, краще переносять глибокий розряд. Термін служби літієвих батарей - до 10 років та 5000 циклів проти 5-7 років та 500-1000 циклів у свинцевих. Головний недолік - вища ціна.

При виборі акумуляторів для резервного електропостачання слід враховувати такі параметри:

Ємність (Ач) – кількість енергії, яку батарея може накопичити та віддати при розряді. Чим вища ємність, тим довше система зможе працювати автономно. Типові значення для свинцево-кислотних АКБ – від 50 до 250 Аг, для літієвих – від 100 до 400 Аг.
Напруга (В) впливає на кількість акумуляторів, які потрібно з'єднати послідовно для отримання потрібної вхідної напруги інвертора. Найпоширеніші значення - 12 і 24 в.
Термін служби – визначається кількістю циклів заряд-розряд та календарним часом експлуатації. У якісних свинцево-кислотних батарей - від 500 до 1500 циклів та 5-10 років, у літієвих - від 2000 до 7000 циклів та 10-15 років.
Допустимий струм заряду/розряду – показує, наскільки швидко можна заряджати та розряджати батарею без шкоди для її ресурсу. Зазвичай вказується у частках від ємності (0,1С, 0,2С тощо) чи амперах. Для свинцево-кислотних АКБ максимальний струм розряду – 0,5С, для літієвих – до 1С та вище.

Щоб правильно підібрати ємність акумуляторів для резервного електропостачання, потрібно:

Оцінити добове енергоспоживання важливих навантажень у ват-годинах (Вт·ч). Для цього потужність кожного споживача (Вт) множимо на час його роботи (год) та підсумовуємо результати. Наприклад, для освітлення 10х20 Вт х 5 год = 1000 Вт · год, для холодильника 150 Вт х 24 год = 3600 Вт · год, для котла опалення 200 Вт х 10 год = 2000 Вт · год. Разом 6600 Вт · год на добу.
Врахувати максимальну глибину розряду акумуляторів (DoD). Для свинцево-кислотних АКБ вона становить 30-50%, для літієвих – 80-90%. Чим глибше розряд, тим менший термін служби батарей. Тож розрахунку ємності беруть не повне енергоспоживання, яке частина з урахуванням DoD.
Розрахувати ємність акумуляторів за формулою: Ємність (Ач) = Енергоспоживання (Вт·ч) х 100% / Напруга (В) / Глибина розряду (%)

Для нашого прикладу і свинцевих АКБ 12 В, DoD 50% отримуємо: 6600 Вт · год х 100% / 12 В / 50% = 1100 Ач
Це означає, що для добового резерву потрібно зібрати батарею з 5-6 акумуляторів по 200 Ач, з'єднаних паралельно. Для літієвих батарей 12 В з DoD 80% ємність складе: 6600 Вт · год х 100% / 12 В / 80% = 690 Ач

Тобто достатньо 3-4 літієві АКБ по 200 Аг для забезпечення добового резерву.

Звісно, це спрощений розрахунок. На практиці потрібно враховувати температурні виправлення, падіння ємності при старінні, ККД інвертора та інші фактори. Але ці цифри дають уявлення про порядок ємності акумуляторів для типових навантажень.

У разі вибору конкретних моделей акумуляторів для резервного електропостачання звертайте увагу на:

Тип АКБ (свинцево-кислотні AGM/GEL або літій-іонні LiFePO4)
Місткість та напруга (мають відповідати розрахунковим значенням)
Термін служби (у циклах та роках)
Допустимі струми заряду/розряду
Наявність захисту від перезаряду, перерозряду, короткого замикання
Гарантійні зобов'язання та репутацію виробника

Віддавайте перевагу перевіреним брендам, що спеціалізуються на виробництві акумуляторів для сонячних та автономних систем. Не женіться за найнижчою ціною - якісні АКБ не можуть коштувати дешево.

Щоб продовжити термін служби акумуляторів, дотримуйтесь наступних правил:

Встановлюйте АКБ у приміщенні, що добре вентилюється, з температурою від +5°С до +25°С. Уникайте потрапляння прямих сонячних променів, вологи, пилу.
Для з'єднання акумуляторів використовуйте мідні кабелі відповідного перерізу (від 25 до 95 мм² залежно від струму). Не допускайте іскріння та нагрівання контактів.
Підключайте АКБ до контролера заряду або інвертора з дотриманням полярності. Для збільшення ємності з'єднуйте акумулятори паралельно, підвищення напруги - послідовно.
Слідкуйте за рівнем заряду АКБ. Не допускайте глибоких розрядів (нижче 30% для свинцево-кислотних та 20% для літієвих) та перезарядів (вище 14,4 В для 12-вольтових АКБ).
Періодично (раз на 3-6 місяців) проводьте вирівнюючий заряд свинцево-кислотних акумуляторів для запобігання сульфатації. Для цього заряджайте АКБ до напруги 14,6-14,8 протягом кількох годин.
Перевіряйте чистоту та цілісність корпусів, клем та проводів. За потреби зачищайте контакти, підтягуйте з'єднання, замінюйте пошкоджені елементи.

Інвертори для перетворення постійного струму на змінний

Інвертор - це пристрій, який перетворює постійний струм (DC) від акумуляторів на змінний струм (AC) стандартної напруги та частоти (220 В, 50 Гц). Саме до інвертора підключаються всі споживачі електроенергії - від освітлення та побутової техніки до насосів та електроінструментів.
Основне завдання інвертора - забезпечити харчування навантажень якісним та стабільним змінним струмом, максимально наближеним формою до синусоїди. Залежно від схемотехніки, інвертори генерують два види вихідної напруги:

Чистий синус (pure sine wave). Це найбільш якісна та безпечна напруга, яка підходить для будь-яких типів навантажень – від чутливої електроніки до потужних електродвигунів. Інвертори з чистим синусом мають ККД до 95%, але коштують дорожче за інші типи.
Модифікований синус (modified sine wave). Це спрощена форма напруги, яка є ступінчастою кривою, наближеною до синусоїди. Такі інвертори дешевші і простіші у виробництві, але підходять тільки для невибагливих навантажень типу ламп розжарювання, нагрівачів, універсальних двигунів. Для чутливої електроніки та техніки з ШІМ-керуванням (LED-лампи, імпульсні БП, частотні приводи) модифікований синус не годиться – можуть виникати збої в роботі, перегрів та поломки.

Принцип роботи інвертора полягає у перемиканні постійної напруги батарей з високою частотою (від одиниць до сотень кГц) та його подальшої фільтрації для отримання змінної напруги потрібної форми. За рахунок використання сучасних силових ключів (MOSFET, IGBT) та високочастотних трансформаторів ККД інверторів досягає 85-95%.

При виборі інвертора системи резервного електропостачання слід враховувати такі характеристики:

Номінальна потужність (Вт) – це максимальна потужність, яку інвертор може видавати тривалий час без перегріву та відключення. Вона повинна бути на 20-30% вище сумарної потужності всіх споживачів, що підключаються.
Пікова потужність (Вт) – це максимальна потужність, яку інвертор може видати протягом короткого часу (зазвичай 2-5 секунд) для запуску потужних споживачів із високими пусковими струмами – холодильників, насосів, електроінструменту. Пікова потужність повинна бути в 2-3 рази вищою за номінальну.
Вхідна напруга (В) - це номінальна напруга акумуляторів, що підключаються. Найбільш поширені значення - 12, 24, 48 В. Чим вище вхідна напруга, тим нижче струми і переріз проводів, але вище вартість інвертора.
Вихідна напруга і частота (В, Гц) - параметри змінного струму, що генерується. Для України стандартні значення – 220 В, 50 Гц. Деякі інвертори мають додатковий вихід 110 для зарубіжної техніки.
ККД (%) - відношення вихідної потужності до вхідної, що показує ефективність перетворення енергії. У сучасних інверторів ККД досягає 90-95% при оптимальному навантаженні 50-80% від номінального. На малих навантаженнях ККД знижується через втрати холостого ходу.

Як уже говорилося, інвертори поділяються на два основні типи за формою вихідної напруги:

Інвертори із чистим синусом - ідеальний варіант для більшості споживачів. Вони безпечні для будь-якої електроніки, не створюють перешкод та мають високий ККД. З недоліків - вища ціна та складність ремонту.

Інвертори з модифікованим синусом – бюджетне рішення для простих навантажень типу ламп, обігрівачів, зарядних пристроїв. Вони компактніші і дешевші за аналоги з чистим синусом, але не підходять для чутливого обладнання. Працюючи з модифікованим синусом можливі гудіння трансформаторів, мерехтіння екранів, збої у роботі імпульсних БП.

На практиці для резервного електропостачання будинку або дачі частіше використовують інвертори з чистим синусом, оскільки вони гарантують сумісність із будь-якими навантаженнями та кращу якість електроенергії. А модифікований синус застосовують у мобільних та бюджетних системах для живлення простої електроніки.

При підборі інвертора для резервної системи живлення керуйтеся такими міркуваннями:

Сумарна потужність всіх споживачів має перевищувати 70-80% від номінальної потужності інвертора. Це потрібно для запасу потужності та продовження терміну служби пристрою.
Пікова потужність інвертора повинна бути в 2-3 рази вищою за потужність самого "важкого" споживача з високими пусковими струмами (холодильник, насос, болгарка).
Вхідна напруга інвертора повинна відповідати напрузі акумуляторної батареї. Наприклад, для 24-вольтової АКБ потрібен інвертор 24 Ст.
Віддавайте перевагу інверторам із чистим синусом - вони безпечніші та сумісніші з будь-яким навантаженням.
Звертайте увагу на наявність у інвертора захисту від навантаження, короткого замикання, перегріву, неправильної полярності. А також на сертифікати відповідності стандартам електробезпеки.
Вибирайте перевірених виробників інверторів з гарною репутацією та відгуками. Економія на дешевих моделях "ноунейм" може обернутися проблемами з надійністю та сумісністю.

Ціни на інвертори варіюються від кількох тисяч гривень за прості поділили 300-500 Вт до десятків тисяч за потужні пристрої від 3 кВт і вище. При розрахунку бюджету закладайте 20-30% вартості системи на інвертор - як один із ключових і дорогих компонентів.

Захисні пристрої для системи резервного електропостачання

Щоб система резервного живлення була безпечною та довговічною, її потрібно оснастити комплексом захисних пристроїв. Вони запобігають пошкодженню обладнання та акумуляторів від неякісної електроенергії, помилок підключення, атмосферних впливів. Розглянемо основні типи захисту резервного електропостачання.

Контролер заряду - це пристрій, який регулює процес заряду акумуляторів від різних джерел (мережа, сонячні панелі, вітрогенератор) та захищає їх від перезаряду та глибокого розряду. Правильно підібраний контролер продовжує термін служби АКБ у 1,5-2 рази та підвищує ефективність заряду до 30%.

Існує два основних типи контролерів заряду:

ШІМ (PWM) - прості та недорогі пристрої, які регулюють струм заряду методом широтно-імпульсної модуляції. Підходять для свинцево-кислотних АКБ та сонячних систем малої потужності. ККД заряду – до 70%.
МРРТ – більш просунуті контролери з функцією відстеження точки максимальної потужності сонячних панелей. Вони автоматично підлаштовують напругу та струм заряду під поточні умови освітленості, що дає приріст вироблення до 30%. МРРТ контролери підходять для будь-яких типів АКБ та сонячних систем від 300 Вт. ККД заряду – до 98%.

При виборі контролера заряду орієнтуйтеся на такі параметри:

Тип АКБ (свинцево-кислотні, літієві)
Напруга АКБ (12, 24, 48 В)
Максимальний струм заряду (від 10 А для малих систем до 100 А і більше – для потужних)
Наявність функції MPPT (актуально для сонячних систем від 300 Вт)
Сумісність з іншими джерелами заряду (мережа, вітер)
Наявність захистів від короткого замикання, переполюсування, перенапруги
Діапазон робочих температур (особливо актуальний для вуличного розміщення)

Грамотно підібраний контролер заряду - запорука довгої та безвідмовної роботи акумуляторів у складі системи резервного електропостачання.

У системі резервного живлення необхідно передбачити захист від струмів короткого замикання та перевантажень, які можуть виникати у разі пошкодження проводки, обладнання або помилок підключення. Для цього використовуються плавкі запобіжники та автоматичні вимикачі, що розривають ланцюг при перевищенні допустимого струму.

Запобіжники – це найпростіші та найдешевші пристрої захисту. Вони є плавкою вставкою, яка руйнується при протіканні струму вище номінального значення. Запобіжники не вимагають обслуговування, але після спрацьовування підлягають заміні. Їх розміщують у розрив плюсового дроту якомога ближче до акумулятора та інвертора.

Автоматичні вимикачі (автомати) - це багаторазові пристрої захисту, які спрацьовують при перевантаженні або короткому замиканні та можуть бути повторно увімкнені після усунення причини аварії. Автомати компактніші та зручніші запобіжників, але коштують дорожче. Їх встановлюють на введенні в будинок та на окремих лініях до великих споживачів.

Номінальний струм запобіжників та автоматів вибирається за максимальним струмом навантаження з урахуванням пускових струмів та запасу за потужністю. Наприклад, для лінії освітлення 1 кВт (4,5 А) ставлять автомат 6 А, а підключення інвертора 3 кВт (13,6 А) - плавкий запобіжник 20 А.

Для зручності контролю та управління системою резервного електропостачання використовуються спеціальні пристрої моніторингу. Вони дозволяють у реальному часі відстежувати параметри роботи обладнання, попереджати про несправності, статистику енергоспоживання.
У найпростішому випадку це може бути вольтметр та амперметр, підключені до шунту на виході АКБ. За їх показаннями можна судити про напругу, струм розряду/заряду і ємності батареї, що залишилася.

Більш просунуті системи моніторингу мають цифровий дисплей, функції запису даних на картку SD, передачі показань по радіоканалу або Wi-Fi. Вони можуть одночасно контролювати кілька параметрів (напруга, струм, потужність, температура, рівень заряду) від різних компонентів системи (АКБ, сонячні панелі, інвертор, генератор).

Для віддаленого моніторингу та керування резервним електропостачанням використовуються GSM/GPRS контролери. Вони дозволяють у будь-який момент перевірити стан системи та основні параметри через мобільний додаток або web-інтерфейс, отримувати повідомлення про збої та критичні події. А також дистанційно вмикати/відключати споживачі, змінювати налаштування обладнання, активувати режими економії енергії.

Додатково системи резервного електропостачання оснащуються автоматикою введення резерву (АВР). Це пристрої, які контролюють наявність та якість напруги основної мережі та при його зникненні або неприпустимих відхиленнях автоматично перемикають навантаження на резервне джерело (АКБ з інвертором або генератор). А при відновленні параметрів мережі – перемикають навантаження назад. АВР підвищують надійність електропостачання та дозволяють обходитися без участі людини при аваріях та ремонтних роботах у централізованих мережах.

При виборі систем моніторингу та керування для резервного електропостачання звертайте увагу на:

Кількість і тип параметрів, що ролюються (напруга, струм, потужність, температура, рівень заряду АКБ)
Сумісність із основним обладнанням (інвертори, контролери заряду, сонячні панелі, генератори, АВР)
Наявність дисплея, функцій архівування даних, передачі показань на комп'ютер чи смартфон
Опрацьованість та зручність інтерфейсу управління та мобільних додатків
Якість та надійність компонентів (особливо важлива для віддалених об'єктів)
Можливість інтеграції в існуючі системи "розумного дому" та диспетчеризації

Системи моніторингу та управління – не обов'язковий, але дуже корисний компонент сучасної системи резервного харчування. Вони позбавляють рутинних перевірок обладнання, допомагають вчасно виявити та усунути несправності, оптимізувати енергоспоживання. А в деяких випадках (наприклад, на дачі або в заміському будинку) просто незамінні для контролю автономної енергосистеми.

Джерела заряду акумуляторів

Акумулятори в системі резервного електропостачання – це своєрідний буфер, який накопичує енергію від різних джерел та віддає її споживачам через інвертор. Від правильного вибору та узгодження джерел заряду багато в чому залежить надійність, автономність та економічність усієї системи.

Заряд від електромережі

Найпростіший і найпоширеніший спосіб заряду резервних акумуляторів - від побутової електромережі 220 В через спеціальний зарядний пристрій (ЗП). Він не потребує додаткового обладнання та підходить для об'єктів із централізованим електропостачанням – квартир, будинків, офісів.

Основні вимоги до мережних зарядних пристроїв:

Відповідність напруги та струму заряду параметрам АКБ (12/24/48 В, 10-30 А для свинцево-кислотних, 50-100 А для літієвих)
Наявність автоматики для реалізації оптимального алгоритму заряду (буферний, циклічний, що вирівнює)
Захист АКБ від перезаряду, короткого замикання, неправильної полярності
Індикація режимів роботи та закінчення заряду
Можливість регулювання струму та напруги заряду (для деяких типів АКБ)

Час заряду АКБ від мережі залежить від ємності батареї та потужності ЗП. Для свинцево-кислотних АКБ воно становить від 10 до 16 год (струм заряду 0,1-0,15 С), для літієвих - 3-6 год (0,5-1 С). Після повного заряду ЗУ перетворюється на буферний режим і підтримує АКБ в зарядженому стані компенсаційним струмом 0,02-0,05 З.

За наявності дешевої електроенергії (наприклад, нічний тариф) є сенс заряджати АКБ ночами, а вдень - живити навантаження від батареї через інвертор. Це дозволяє економити до 50% вартості електроенергії.

Заряд від генераторів (бензин, дизель, газ)

В умовах нестабільного електропостачання або повної відсутності мережі (заміські будинки, дачі, ферми) для заряду АКБ використовуються автономні генератори рідкого або газового палива. За типом палива генератори поділяються на:

Бензинові - найпоширеніші та недорогі. Підходять для резервного живлення невеликих навантажень (до 5-10 квт). Недоліки - висока витрата палива (0,3-0,5 л/кВт*год), необхідність регулярного обслуговування, невеликий моторесурс (до 500-1000 год).

Дизельні - використовуються для потужних навантажень та тривалої роботи (від 10 кВт та вище). Більш економічні (0,2-0,3 л/кВт*год) та довговічні (5000-10000 год), але вимогливі до якості палива та умов експлуатації.

Газові (метан, пропан) - найекологічніші та економічніші (0,15-0,25 м³/кВт*год), з високим моторесурсом (до 20000 год). Але дорожче за бензинові, вимагають підведення газу або установки газових балонів.

Потужність генератора для заряду АКБ вибирається з урахуванням максимального навантаження споживачів (Вт), типу АКБ, зарядного струму (А) та способу підключення. При прямому підключенні генератора до АКБ його потужність повинна бути в 1,5-2 рази більше потужності споживачів, що підключаються, і забезпечувати струм заряду 0,1-0,3 С. Наприклад, для заряду АКБ 100 Ач і живлення навантаження 2 кВт потрібен генератор потужністю 3 -4 кВт із вихідним струмом 30-50 А.

Для узгодження параметрів генератора та АКБ використовуються спеціальні зарядні пристрої або інвертори із функцією заряду. Вони забезпечують оптимальний алгоритм заряду, захист від перевантажень та економію палива за рахунок автоматичного увімкнення/вимкнення генератора в міру необхідності.

Заряд від альтернативних джерел

В останні роки все більшої популярності набувають системи автономного електропостачання на основі відновлюваних джерел енергії - сонця, вітру, води. Вони екологічні, не залежать від наявності палива та дозволяють знизити витрати на електроенергію у довгостроковій перспективі. Розглянемо коротко особливості кожного типу альтернативних джерел.

Сонячні панелі (фотомодулі) – перетворюють енергію сонячного випромінювання на постійний струм. Найбільш поширені панелі на основі кристалічного кремнію (mono-Si, poly-Si) потужністю від 100 до 400 Вт. Вони мають ККД 15-20%, термін служби 25-30 років і працюють навіть у похмуру погоду, хоч і з меншою ефективністю.

Для заряду АКБ від сонячних панелей використовуються спеціальні контролери заряду (ШІМ або МРРТ), які регулюють струм та напругу в залежності від рівня освітленості та стану батареї. Кількість та потужність панелей вибирається виходячи з денного споживання енергії (Втч), інтенсивності сонячного випромінювання в регіоні (кВтч/м²) та типу контролера заряду. Наприклад, для домогосподарства з денним споживанням 5 кВт*год у Київській області потрібно 8-10 панелей по 200 Вт та МРРТ контролер на 30-40 А.

Вітрогенератори – виробляють змінний струм за рахунок обертання ротора з лопатями під дією вітру. Розрізняються за потужністю (від 100 Вт до 10 кВт), діаметром ротора (1-10 м), робочою швидкістю вітру (3-12 м/с). Для регулювання та випрямлення напруги використовуються контролери вітрогенераторів.

Потужність і тип вітрогенератора вибирається за середньорічною швидкістю вітру у місці установки (дані метеостанцій), висотою щогли (10-30 м), наявністю перешкод (будівлі, дерева). Оптимальні місця з постійними вітрами 5-8 м/с та вище. Наприклад, для автономного електропостачання заміського будинку на 3-5 кВт підійде вітрогенератор потужністю 1-2 кВт із ротором 3-4 м на щоглі заввишки 15-20 м.
Мікро-ГЕС – генерують електроенергію за рахунок перетворення енергії потоку води. Складаються з гідротурбіни, генератора, системи керування. Розрізняються за потужністю (1-100 кВт), напором води (5-200 м) та витратою (50-1000 л/с).

Для встановлення мікро-ГЕС потрібен стабільний водотік (річка, струмок) з витратою від 50 л/с та перепадом висот від 2 м. ККД мікро-ГЕС досягає 70-90%, термін служби – 40-50 років. У порівнянні з сонцем і вітром це найстабільніше і найефективніше джерело енергії, але доступне лише в певних місцях. Наприклад, мікро-ГЕС потужністю 5 кВт при натиску 10 м та витраті 100 л/с виробляє до 120 кВт*год на добу та окупається за 3-5 років.

Комбіновані системи заряду

Насправді підвищення надійності та ефективності електропостачання часто використовують комбінацію різних джерел заряду АКБ. Це дозволяє компенсувати недоліки одних джерел за рахунок переваг інших та забезпечити безперебійне харчування споживачів. Наведемо кілька типових прикладів:

Сонце + вітер. Такий тандем добре працює у регіонах із мінливою погодою. Вдень основне навантаження беруть він сонячні панелі, а за тривалої хмарності чи вночі - вітрогенератор. Спільне використання сонця та вітру дозволяє на 30-50% скоротити необхідну ємність АКБ порівняно з суто сонячною або вітровою системою.

Сонце + генератор. Генератор використовується як резервне джерело за нестачі сонячної енергії (негода, зима). Він підключається до АКБ через автоматику введення резерву (АВР) і запускається тільки при падінні напруги батарей нижче за певний поріг (наприклад, 40-50%). Це заощаджує паливо та ресурс генератора.

Мережа + альтернативні джерела. За наявності централізованого електропостачання сонячні панелі або вітрогенератори можуть працювати паралельно з мережею через спеціальний мережевий інвертор. Вдень надлишки "зеленої" електроенергії продаються в мережу за "зеленим тарифом", а вночі або під час пікових навантажень - навпаки, споживач бере енергію, що бракує, з мережі. Така схема працює у багатьох європейських країнах і починає впроваджуватись в Україні.

Оптимальну конфігурацію системи підбирають індивідуально для кожного об'єкта з урахуванням географічного положення, графіка навантажень, бюджету та інших факторів. У цьому допоможуть спеціалізовані комп'ютерні програми та досвід кваліфікованих спеціалістів.

Рекомендовані товари

Код: 54182