Поліпшення стану води за допомогою фільтрації

Поліпшення стану води за допомогою фільтрації

За даними ВООЗ, до 80% захворювань у світі пов'язані із вживанням неякісної води. В Україні, за оцінками експертів, лише 1% населення має доступ до чистої питної води із централізованих джерел. Інші змушені купувати бутильовану воду або використовувати фільтри для очищення водопровідної води.

Саме фільтрація є найбільш ефективним та доступним способом покращення якості води в домашніх умовах. Правильно підібраний фільтр здатний видалити з води до 99% шкідливих домішок, зробивши її безпечною, смачною та корисною. Головне - розібратися, які типи забруднень є у вашій воді і вибрати відповідну систему очищення.

Механічні забруднення (пісок, іржа, мул)

Механічні домішки - це нерозчинні частинки, які потрапляють у воду через корозію та знос трубопроводів, ремонтних робіт, природних факторів. Найбільш поширені механічні забруднення – пісок, іржа, окалина, мул, глина.

Навіть якщо ці частинки не становлять прямої загрози здоров'ю, вони значно погіршують органолептичні властивості води (смак, колір, запах), забивають сантехніку та побутову техніку. Концентрація механічних домішок у воді має перевищувати 0,5-1,5 мг/л по санітарним нормам.

Найпростіший і ефективніший спосіб видалити механічні забруднення - використовувати фільтри грубого очищення на основі поліпропіленових картриджів. Вони затримують частинки розміром від 1 до 100 мкм і запобігають їх попаданню в системи тонкого очищення.

Серед фільтрів грубої очистки виділяють:

Сітчасті фільтри

• Є колбою з пластику або нержавіючої сталі з сіткою всередині.
• Розмір осередків сітки – 50-500 мкм.
• Затримують великі частки іржі, піску, окалини.
• Встановлюються на вході до будинку чи квартири, не вимагають заміни картриджа.

Дискові фільтри

• Складаються з кількох пластикових дисків із прорізами, щільно притиснутими один до одного.
• Розмір прорізів – 20-200 мкм.
• Ефективно затримують дрібні частинки піску, мулу, іржі.
• Компактні, легко монтуються, можна мити та використовувати повторно.

Картриджні фільтри

• Використовують змінні картриджі з поліпропіленового шнура, спіненого поліпропілену, поліестеру.
• Розмір часу - 1-100 мкм.
• Відмінно видаляють всі види механічних забруднень, особливо дрібнодисперсні.
• Мають велику площу фільтрації, високий ресурс (до 6-12 місяців).
• Випускаються у різних типорозмірах (10, 20 дюймів; L, M, XL).

Для максимальної ефективності рекомендується комбінувати різні види механічних фільтрів, наприклад встановити сітчастий фільтр на вході в будинок і картриджний фільтр перед точками споживання води. Також бажано використовувати механічні фільтри як префільтри (першого ступеня) в системах тонкого очищення води (проточних, зворотного осмосу).

Хлор та хлорорганічні сполуки

Хлор – найпоширеніший дезінфектант, який використовується для знезараження води на міських водопровідних станціях. Незважаючи на свою ефективність у боротьбі з мікробами, хлор негативно впливає на смак та запах води, а також може утворювати токсичні хлорорганічні сполуки при взаємодії з органікою.

Згідно з нормативами ВООЗ, концентрація залишкового хлору у питній воді не повинна перевищувати 0,6-1,0 мг/л. При вищих концентраціях хлор може викликати подразнення слизових оболонок, алергічні реакції, проблеми із травленням.

Щоб позбутися хлору та хлорорганіки, рекомендується використовувати фільтри з активованим вугіллям. Активоване вугілля має високу адсорбційну здатність і ефективно поглинає хлор, його сполуки, а також інші органічні домішки, покращуючи смак та запах води.

Виділяють два основні типи вугільних фільтрів:

Фільтри з гранульованим активованим вугіллям

• Використовують вугілля у вигляді дрібних гранул із високою площею поверхні.
• Можуть видаляти до 99% вільного хлору та до 90% хлорорганіки.
• Мають високу швидкість фільтрації та великий ресурс (до 6-12 місяців).
• Застосовуються у проточних фільтрах, системах зворотного осмосу, магістральних фільтрах.

Фільтри з пресованим активованим вугіллям

• Використовують вугілля як щільних брикетів чи блоків.
• Забезпечують більш тривалий контакт води з вугіллям та глибше очищення.
• Затримують до 99,9% вільного хлору та хлорорганіки, а також пестициди, гербіциди, ПАР.
• Мають нижчу швидкість фільтрації та вимагають заміни кожні 2-3 місяці.
• Застосовуються в проточних фільтрах, насадках на кран, глечиках.

Найбільш ефективними вважаються вугільні фільтри на основі шкаралупи кокосових горіхів. Таке вугілля має більш однорідну пористу структуру та більшу площу адсорбції порівняно з вугіллям з деревини або кам'яного вугілля.

Тяжкі метали (свинець, ртуть, кадмій)

Тяжкі метали - це група токсичних елементів, які можуть накопичуватися в організмі і викликати серйозні порушення здоров'я. Найнебезпечніші важкі метали, які можуть бути присутніми у питній воді - свинець, ртуть і кадмій.

Свинець потрапляє у воду через корозію старих свинцевих труб та припоїв. Він може спричинити пошкодження нервової системи, нирок, репродуктивних органів, особливо у дітей. ВООЗ встановила норматив щодо свинцю у питній воді на рівні 0,01 мг/л.

Ртуть і кадмій зустрічаються у воді рідше, переважно у промислових регіонах. Джерелами цих металів можуть бути скидання заводів, шахт, звалищ. Ртуть вражає нервову систему та нирки, кадмій – нирки та кісткову тканину. Гранично допустимі концентрації для ртуті – 0,001 мг/л, для кадмію – 0,003 мг/л.

Для видалення важких металів із води застосовуються такі методи:

Зворотний осмос

• Пропускає воду через напівпроникну мембрану з порами 0,0001-0,001 мкм під тиском.
• Затримує до 99,9% усіх домішок, включаючи тяжкі метали.
• Вимагає попереднього механічного очищення води, щоб уникнути засмічення мембрани.
• Має невисоку швидкість фільтрації (100-300 л/добу) та витрати води на промивання (1:4).
• Застосовується у системах зворотного осмосу, які встановлюються під миття.

Іонний обмін

• Заснований на зв'язуванні катіонів металів іонообмінною смолою.
• Ефективний видалення свинцю, кадмію, міді, цинку.
• Не затримує ртуть у металевій формі, потрібне попереднє окиснення.
• Має високу швидкість фільтрації та великий ресурс (до 1-3 років).
• Застосовується у спеціальних фільтрах та колонах з іонообмінною смолою.

Для максимального захисту від важких металів рекомендується поєднувати зворотний осмос з іонним обміном або використовувати багатоступінчасті системи зворотного осмосу з вугільним фільтром і мінералізатором. Це дозволить не лише видалити важкі метали, а й покращити смак води, збагатити її корисними мінералами.

Пестициди та гербіциди

Пестициди та гербіциди – це хімічні речовини, які широко використовуються у сільському господарстві для захисту рослин від шкідників та бур'янів. Однак ці речовини можуть потрапляти в ґрунтові та поверхневі води внаслідок змиву з полів, витоків зі сховищ, неправильної утилізації.

Найбільш поширені пестициди, що виявляються у воді – атразин, симазин, ДДТ, хлорпірифос, гліфосат. Вони відносяться до стійких органічних забруднювачів і можуть зберігатися в навколишньому середовищі роками. Пестициди здатні накопичуватися в організмі та викликати порушення нервової, ендокринної, репродуктивної систем, онкологічні захворювання.

За нормативами ВООЗ вміст окремих пестицидів у питній воді не повинен перевищувати 0,0001-0,003 мг/л. Однак у сільській місцевості, особливо в районах інтенсивного землеробства, концентрації пестицидів у воді можуть бути значно вищими.

Для очищення води від пестицидів застосовуються такі фільтри:

Вугільні фільтри

• Затримують пестициди та гербіциди за рахунок адсорбції на активованому вугіллі.
• Найбільш ефективні фільтри з пресованим вугіллям (карбон-блоки) та гранульованим кокосовим вугіллям.
• Видаляють до 99% пестицидів, а також хлор, хлорорганіку, ПАР, феноли.
• Вимагають регулярної заміни картриджів (кожні 2-6 місяців) підтримки ефективності.

Системи зворотного осмосу

• Видаляють пестициди та гербіциди на 99,9% завдяки щільній напівпроникній мембрані.
• Затримують також інші шкідливі домішки - важкі метали, нітрати, мікроби.
• Мають багатоступінчасту систему попередньої та постфільтрації для захисту мембрани та кондиціювання води.
• Вимагають регулярного обслуговування та заміни картриджів та мембрани (раз на 1-3 роки).

Для надійного захисту від пестицидів рекомендується використовувати багатоступінчасті системи очищення з вугільними префільтрами та мембраною зворотного осмосу. Також бажано проводити періодичний лабораторний аналіз води для контролю вмісту пестицидів та ефективності фільтрації.

Неприємний запах та присмак води

Неприємний запах та присмак води – поширені проблеми, які можуть бути викликані різними причинами. Найбільш часті "аромати", що зустрічаються у водопровідній воді:

• Хлорний запах – результат надлишкового хлорування води на міських очисних станціях.
• Сірководневий запах ("тухлих яєць") - ознака наявності сульфатредукуючих бактерій або гниття органіки в трубах.
• Землистий, болотяний запах - наслідок розмноження синьо-зелених водоростей або попадання гумінових речовин із ґрунту.
• Металевий присмак – індикатор підвищеного вмісту заліза, марганцю, міді чи корозії труб.
• Хімічний, фенольний запах - сигнал про забруднення води промисловими стоками чи сільськогосподарськими хімікатами.

Для усунення неприємних запахів та присмаків у воді використовуються два основні методи:

Вугільна фільтрація

• Активоване вугілля поглинає хлор, сірководень, пестициди, нафтопродукти, органічні сполуки, що зумовлюють запахи та присмаки.
• Найбільш ефективні вугільні фільтри з кокосовим вугіллям та карбон-блоки.
• Видаляють до 99% домішок, що впливають на органолептичні властивості води.
• Цілком безпечні, не вимагають електрики, прості в обслуговуванні.
• Застосовуються у проточних фільтрах, фільтрах-насадках на кран, глечиках.

Аерація

• Видаляє неприємні запахи за рахунок окислення домішок киснем повітря.
• Ефективна проти сірководню, метану, летких органічних сполук.
• Здійснюється шляхом розбризкування або барботування води у спеціальних колонах або баках.
• Чи не впливає на хімічний склад води, не видаляє важкі метали, нітрати, пестициди.
• Застосовується у комплексі коїться з іншими методами очищення (осадження, фільтрація).

Вибір методу видалення запахів та присмаків залежить від їх причини та інтенсивності. Для більшості випадків досить вугільної фільтрації, але якщо запах дуже сильний або має специфічний характер (сірководень, аміак), може знадобитися аерація або комбінована система очищення.

Мутність та кольоровість води

Мутність та кольоровість – це органолептичні показники якості води, які впливають на її зовнішній вигляд та прозорість. Мутність обумовлена ​​наявністю у воді завислих частинок глини, мулу, піску, іржі, органічних речовин. Кольоровість викликана присутністю розчинених гумінових та фульвових кислот, заліза, марганцю, а також продуктів життєдіяльності водоростей та мікроорганізмів.

За нормативами ВООЗ, каламутність питної води не повинна перевищувати 1-5 НОК (нефелометричних одиниць каламутності), а кольоровість – 20 градусів за платиново-кобальтовою шкалою. Підвищена каламутність та кольоровість не лише погіршують смак та зовнішній вигляд води, але й можуть вказувати на мікробне чи хімічне забруднення.

Для видалення каламутності та кольоровості застосовуються такі типи фільтрів:

Механічні фільтри

• Затримують завислі частки розміром від 1 до 100 мкм.
• Використовують сітчасті, дискові чи картриджні елементи з поліпропілену, поліестеру, кераміки.
• Видаляють пісок, іржу, мул, органічні суспензії, знижують каламутність до 1-2 НОК.
• Не впливають на кольоровість та розчинені домішки, вимагають регулярного промивання або заміни.

Вугільні фільтри

• Адсорбують розчинені органічні речовини, що зумовлюють кольоровість та каламутність.
• Використовують гранульоване або пресоване активоване вугілля, особливо зі шкаралупи кокосових горіхів.
• Ефективно видаляють гумінові та фульвові кислоти, продукти розпаду водоростей, покращують прозорість та колір води.
• Не затримують дрібні мінеральні частинки, вимагають заміни з вичерпанням ресурсу.

Ультрафільтраційні мембрани

• Мають пори розміром 0,01-0,1 мкм, затримують дрібні суспензії, колоїди, великі органічні молекули.
• Виготовляються із полімерних або керамічних матеріалів у вигляді порожнистих волокон або плоских листів.
• Знижують каламутність до 0,1 НОК, кольоровість – до 5-10 градусів, видаляють до 99,99% мікроорганізмів.
• Мають високу продуктивність і селективність, легко регенеруються зворотним промиванням.
• Використовуються в системах ультрафільтрації, які встановлюються під мийку або магістральні трубопроводи.

Для ефективного освітлення та знебарвлення води рекомендується комбінувати механічну фільтрацію, адсорбцію на активованому вугіллі та ультрафільтрацію. Це дозволить видалити всі типи забруднень, що впливають на каламутність та кольоровість, та отримати кристально чисту та прозору воду.

Бактерії та віруси

Мікробіологічне забруднення – найнебезпечніша проблема, пов'язана з якістю питної води. Боліснотворні бактерії, віруси та найпростіші можуть викликати важкі кишкові інфекції, такі як холера, черевний тиф, дизентерія, вірусний гепатит А, ротавірусний гастроентерит. Особливо вразливі до мікробних захворювань, що передаються через воду, діти, люди похилого віку, вагітні жінки, особи з ослабленим імунітетом.

Основні джерела мікробного забруднення води – стічні води, тваринницькі ферми, звалища відходів. Навіть у міському водопроводі можуть бути умовно-патогенні мікроорганізми, які здатні розмножуватися в біоплівках на стінках труб та потрапляти у воду при аварійних ситуаціях.

За санітарними нормами, у питній воді не допускається присутність бактерій групи кишкової палички, коліфагів, спорових сульфітредукуючих клостридій, патогенних мікроорганізмів. Загальне мікробне число не повинно перевищувати 50 КУО/мл.

Для знезараження та очищення води від мікробів застосовуються такі методи:

Ультрафільтрація

• Затримує бактерії, віруси та найпростіші розміром понад 0,01-0,1 мкм на полімерних чи керамічних мембранах.
• Забезпечує мікробіологічну чистоту води на 99,9999% без застосування хімікатів.
• Зберігає корисні мінерали у воді, не впливає на її смак та запах.
• Потребує періодичного зворотного промивання для регенерації мембран.
• Використовується в системах ультрафільтрації під мийку або магістральних установках.

Ультрафіолетове знезараження

• Інактивує бактерії, віруси та цисти найпростіших під дією УФ-випромінювання з довжиною хвилі 254 нм.
• Не змінює хімічний склад та органолептичні властивості води.
• Не утворює побічних продуктів, безпечно для людини та навколишнього середовища.
• Має високу ефективність (до 99,99%) і швидкість знезараження.
• Вимагає попереднього очищення води від каламутності та періодичної заміни УФ-ламп.
• Застосовується в побутових та комерційних УФ-стерилізаторах, що вбудовуються у водопровід.

Для комплексного захисту від мікробіологічних забруднень рекомендується поєднувати ультрафільтрацію з УФ-знезараженням та багатоступінчастою передочисткою (механічною, сорбційною). Це гарантує видалення всіх видів мікроорганізмів та безпеку питної води за будь-яких умов.

Паразити та найпростіші

Паразитарні забруднення води – серйозна проблема, особливо актуальна для регіонів із нерозвиненою системою водопостачання та каналізації. Різні види паразитів, такі як лямблії, криптоспоридії, нематоди, цестоди можуть потрапляти у воду з фекаліями інфікованих людей і тварин і викликати важкі кишкові інвазії.

Найбільшу небезпеку становлять найпростіші – лямблії (Giardia lamblia) та криптоспоридії (Cryptosporidium parvum). Ці мікроорганізми мають дві стадії життєвого циклу - вегетативну (рухливу) і цистну (що спочиває). У формі цист вони надзвичайно стійкі до дії хлору та інших дезінфектантів, низьких температур та висушування. Цисти лямблій та криптоспоридій можуть роками зберігатися у воді та ґрунті.

За даними ВООЗ, близько 2,5 мільярда людей у ​​світі страждають від паразитарних інфекцій, що передаються через воду. Лямбліоз та криптоспоридіоз є найпоширенішими протозойними інвазіями, що викликають тяжкі ураження кишечника, печінки, жовчних шляхів. Особливо схильні до цих захворювань діти, люди похилого віку, особи з імунодефіцитом.

Для профілактики паразитарних інвазій водного походження застосовуються такі методи фільтрації:

Ультрафільтрація

• Затримує цисти найпростіших і гельмінтів яйця розміром більше 0,01-0,1 мкм на полімерних або керамічних мембранах.
• Забезпечує надійний захист від лямблій, криптоспоридії, нематод, цестод.
• Не вимагає застосування хімікатів, зберігає мінеральний склад та смак води.
• Має високу продуктивність (до 300 л/добу) та селективність.
• Використовується в автономних та магістральних системах ультрафільтрації.

Керамічні свічки

• Виготовляються з діатоміту, каоліну, активованого вугілля, срібла.
• Мають мікропористу структуру з розміром пір 0,2-1,0 мкм.
• Затримують найпростіші цисти, яйця гельмінтів, бактерії і великі органічні молекули.
• Мають високу міцність, термостійкість, антибактеріальні властивості.
• Використовуються в автономних фільтрах-глечиках, насадках на кран, проточних системах.

Для максимального захисту від паразитів рекомендується використовувати багатоступінчасті системи очищення з ультрафільтрацією або керамічними свічками у поєднанні з механічною та сорбційною префільтрацією. Також важливо дотримуватись правил гігієни і кип'ятити воду з ненадійних джерел перед вживанням.

Залізо та марганець

Залізо та марганець - найпоширеніші неорганічні забруднювачі природної води. Вони надають воді неприємного металевого присмаку, жовтуватого або червоно-коричневого кольору, викликають утворення іржавих потік на сантехніці, плям на одязі після прання.

У підземних водах залізо є у вигляді розчинених солей двовалентного заліза (Fe2+) або у зв'язаній формі у складі органічних комплексів (гуматів, фульватів). При контакті з киснем повітря розчинене залізо окислюється до тривалентного стану (Fe3+) і випадає в осад у вигляді пластівців іржі.

Марганець зазвичай супроводжує залозу і також схильний до окислення та осадження. При високих концентраціях сполуки марганцю можуть чинити нейротоксичну дію, викликати дефіцит гемоглобіну в крові.

Відповідно до нормативів ВООЗ та Директиви ЄС з питної води, вміст заліза у воді не повинен перевищувати 0,2 мг/л, марганцю – 0,05 мг/л. В Україні ГДК для заліза становить 0,3 мг/л, для марганцю – 0,1 мг/л. При вищих концентраціях потрібна спеціальна водопідготовка.

Для видалення надлишкового заліза та марганцю з води використовуються такі фільтри та методи:

Обеззалізувачі

• Є ємністю з каталітичним завантаженням (Birm, Pyrolox, МЖФ), що окислює Fe2+ до Fe3+.
• Містять спеціальні зернисті матеріали (цеоліт, іонообмінні смоли) для видалення окисленого заліза.
• Ефективні при концентрації заліза до 15 мг/л та марганцю до 3 мг/л.
• Вимагають періодичної регенерації завантаження зворотним промиванням або розчином солі.
• Встановлюються у магістральну лінію водопроводу перед накопичувальною ємністю.

Аераційні системи

• Насичують воду киснем повітря шляхом розбризкування або барботування.
• Окислюють розчинене залізо та марганець до нерозчинних форм.
• Містять контактні ємності зі спеціальною насадкою (кільця Рашига, сідла Берля) для осадження пластівців.
• Комплектуються напірними або безнапірними аераторами, компресорами, ежекторами.
• Видаляють до 90-95% заліза та марганцю при вихідних концентраціях до 10 мг/л.

Каталітичне окиснення

• Засновано на фільтруванні води через гранульовані матеріали (Filox, Pyrolox, МФО) з високою окисною здатністю.
• Перекладає Fe2+ та Mn2+ у нерозчинні оксиди та гідроксиди (Fe2O3, Fe(OH)3, MnO2).
• Не вимагає попередньої аерації чи підлужування води.
• Забезпечує залишковий вміст заліза менше 0,3 мг/л, марганцю – менше 0,1 мг/л.
• Застосовується в компактних фільтрах знезалізнення та деманганації.

Вибір методу видалення заліза та марганцю залежить від їх вихідних концентрацій, наявності сірководню, солей жорсткості, органічних речовин у воді. Для комплексного очищення рекомендується комбінувати аерацію, каталітичне окиснення та механічну фільтрацію. Також бажано передбачити попереднє очищення води від сірководню, солей жорсткості, органіки для підвищення ефективності знезалізнення та деманганації.

Сірководень та сульфати

Сірководень (H2S) - токсичний газ з характерним запахом тухлих яєць, який може бути присутнім у підземних водах в результаті життєдіяльності бактерій сульфатредукуючих або надходження з глибинних геологічних джерел. Сірководень не лише надає воді неприємного запаху та смаку, а й викликає корозію металевих труб та обладнання, потемніння срібних виробів.

При концентрації сірководню понад 0,1 мг/л у питній воді відчувається явний запах тухлих яєць. Згідно з рекомендаціями ВООЗ вміст сірководню в питній воді не повинен перевищувати 0,05 мг/л. При вищих концентраціях сірководень може викликати нудоту, головний біль, подразнення слизових оболонок, а важких випадках - параліч дихального центру і смерть.

Основні методи видалення сірководню з води включають:

Аерацію

• Видаляє розчинений сірководень шляхом розпилення або барботування води у градирнях або аераційних колонах.
• Окислює сірководень до сульфатів під впливом кисню повітря.
• Потребує попереднього підлужування води до рН 7,5-8,5 для прискорення реакції окиснення.
• Забезпечує видалення до 90-95% сірководню при вихідних концентраціях до 10 мг/л.

Каталітичне окиснення

• Засновано на фільтруванні води через гранульовані матеріали з високою окисною здатністю (Pyrolox, Birm, оксид марганцю).
• Переводить розчинений сірководень у нерозчинний сульфід (MnS) та сірку (S) на поверхні каталізатора.
• Не вимагає попередньої аерації чи підлужування води.
• Видаляє до 98-99% сірководню при вихідних концентраціях до 5 мг/л.
• Застосовується в компактних фільтрах видалення сірководню та заліза.

Озонування

• Обробка води озоном (O3) - сильним окислювачем, що отримується з кисню повітря під дією електричного розряду.
• Окислює сірководень до сульфатів, а також знищує бактерії, що сульфатредукують.
• Потребує коротких контактних часів (5-10 хвилин), не залишає хімічних залишків.
• Забезпечує видалення до 99% сірководню та інших відновлених сполук сірки.
• Застосовується у промислових та комунальних системах водопідготовки.

Вибір способу видалення сірководню залежить від його вихідних концентрацій, наявності заліза, марганцю, органічних речовин у воді. Для комплексного очищення рекомендується поєднувати аерацію або озонування з каталітичним окисненням та механічною фільтрацією. Також бажано передбачити подальше кондиціювання води (корекцію рН, мінералізацію) для покращення її органолептичних властивостей.

Нітрати та нітрити

Нітрати (NO3-) та нітрити (NO2-) - солі азотної та азотистої кислот, які можуть потрапляти в природні води внаслідок інтенсивного застосування азотних добрив, скидання господарсько-побутових та промислових стоків, розкладання органічних відходів. Нітрати і нітрити відносяться до біогенних речовин, що сприяють евтрофікації водойм та "цвітіння" води.

Основну небезпеку здоров'ю становлять нітрити, які можуть утворюватися з нітратів під впливом кишкових бактерій. Нітрити вступають у реакцію з гемоглобіном крові, перетворюючи його на метгемоглобін, нездатний переносити кисень. Це призводить до кисневого голодування тканин (метгемоглобінемія), яка особливо небезпечна для дітей першого року життя та вагітних жінок.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ та Директивою ЄС щодо питної води, вміст нітратів у воді не повинен перевищувати 50 мг/л, нітритів – 0,5 мг/л. В Україні ГДК для нітратів становить 45 мг/л, для нітритів – 3,3 мг/л. При перевищенні цих норм необхідно застосовувати спеціальні методи очищення води від нітратів та нітритів.

Найбільш ефективні методи видалення нітратів із води:

Іонний обмін

• Фільтрування води через іонообмінні смоли, насичені хлорид-іонами (Cl-).
• Нітрат-іони (NO3-) із води заміщаються на хлорид-іони зі смоли.
• Забезпечує зниження концентрації нітратів рівня нижче 1 мг/л.
• Потребує періодичної регенерації смоли 8-10% розчином кухонної солі.
• Застосовується в іонообмінних фільтрах та установках пом'якшення води.

Зворотний осмос

• Пропуск води через напівпроникну мембрану під тиском 5-15 бар.
• Затримує 95-99% всіх розчинених солей, включаючи нітрати та нітрити.
• Очищена вода (пермеат) надходить у накопичувальний бак, концентрат солей скидається у дренаж.
• Вимагає попереднього механічного та сорбційного очищення води перед мембраною.
• Застосовується в системах зворотного осмосу під мийку або магістральних установках.

Електродіаліз

• Видалення іонів солей, у тому числі нітратів та нітритів, під дією постійного електричного струму.
• Іони переміщуються через катіоно-і аніонообмінні мембрани в камери концентрату.
• Знесолена вода збирається в камерах дилюату і надходить споживачеві.
• Забезпечує зниження концентрації нітратів рівня менше 0,5 мг/л.
• Застосовується в установках електрохімічної демінералізації води.

При виборі методу видалення нітратів слід враховувати їх вихідні концентрації, сольовий склад води, наявність органічних речовин, а також вимоги до ступеня очищення та продуктивності системи. Для отримання питної води високої якості рекомендується використовувати комбіновані установки з іонообмінними фільтрами та мембранними технологіями. Також бажано проводити регулярний лабораторний контроль вмісту нітратів та нітритів у очищеній воді.