Організація водопостачання у приватному будинку

Організація системи водопостачання у приватному будинку: особливості та нюанси

Забезпечення приватного будинку якісною водою – завдання, яке потребує особливої уваги та знань. Для грамотного проектування та монтажу системи водопостачання краще залучити досвідчених спеціалістів. Тим не менш, власнику будинку важливо розбиратися в основних типах та характеристиках таких систем. Це дозволить вибрати оптимальний варіант підключення води та контролювати хід робіт.

Основні типи систем водопостачання приватних будинків

Існує два основні підходи до організації водопостачання:

1. Централізоване підключення. Вода подається із муніципальної системи водопостачання (наприклад, через велику насосну станцію). Перед подачею споживачам вода зазвичай проходить додаткове очищення: фільтрацію, хлорування та інші процедури.
2. Автономна система. В даному випадку будинок не залежить від зовнішніх джерел води. Основним джерелом може бути колодязь або свердловина на ділянці.

Кожен тип водопостачання має свої плюси і мінуси, а також особливості монтажу, що впливають на підсумкову вартість робіт.

Підключення приватного будинку до центрального водопроводу

При виборі централізованого водопостачання необхідно враховувати кілька ключових факторів:

• Відстань магістрального водопроводу від будинку.
• Частота перебоїв у роботі системи, зниження тиску в години пікового навантаження, відключення лінії на зимовий період.
• Вартість підключення будинку до водопроводу (іноді це дорожче за облаштування автономної системи).

Важливо пам'ятати, що у деяких невеликих населених пунктах може бути лише технічний водопровід. Крім того, дедалі менше людей в Україні використовують воду з-під крана без додаткового очищення.

Переваги централізованого водопостачання:

• Часто низька вартість підключення.
• Немає необхідності в купівлі та встановленні спеціального обладнання (насосної станції, реле тощо).
• Вода, що надходить, вже пройшла первинне очищення, знезараження, демінералізацію.
• Тиск підтримується автоматично і зазвичай досить високий (близько 2 атмосфер у межах міста).
• Фактично необмежений обсяг споживання води.

Недоліки та особливості такого підключення:

• Значна кількість формальностей під час підключення.
• Суттєві перепади тиску, особливо у дачних/садових кооперативах та приватному секторі з великою кількістю городів.
• Підвищений вміст хлору та металів у воді.

Організація автономного водопостачання приватного будинку: колодязь чи свердловина?

Коли підключення до централізованого водопроводу неможливе чи недоцільне, власники приватних будинків часто обирають автономні системи водопостачання. Два найбільш поширені варіанти - колодязь і свердловина. Кожен з них має свої особливості, переваги та недоліки.

Водопостачання з колодязя: простота та доступність

Облаштування колодязя – найбільш простий та бюджетний спосіб організації автономного водопостачання. Глибина колодязя залежить від геології місцевості та розташування ділянки, тому перед початком робіт необхідно провести дослідження. Сучасні колодязі зазвичай будують із використанням кам'яної кладки або бетонних кілець. Вода може надходити через дно, стінки або одночасно з обох боків залежно від розташування водоносного шару.

Переваги колодязя:

• Зручність сезонного використання ідеально підходить для дач.
• Можливість ручного викопування без залучення спецтехніки.
• Підйом води може здійснюватись без використання насоса.
• Для колодязів глибиною менше 20 м не потрібне оформлення спеціальних документів.

Недоліки та особливості:

• Обмежений дебіт, важливо заздалегідь розрахувати потреби у воді для сім'ї та поливу городу.
• Невисока якість води, оскільки вона не проходить природну фільтрацію товщами породи, потрібне додаткове очищення.
• Обмеження за розташуванням – колодязь повинен бути не ближче 25 м від септика, лазні, вигрібної ями.
• Нестабільний рівень води, особливо під час посухи.
• Високий ризик забруднення джерела листям, плодами, дрібними тваринами та комахами.

Свердловина – надійне джерело якісної води

Свердловина – оптимальний варіант автономного водопостачання приватного будинку, особливо за відсутності можливості підключення до централізованого водопроводу. Перед початком робіт необхідно провести геологічне дослідження ділянки визначення глибини буріння. Існує два типи свердловин: "на пісок" (глибиною до 50 м, термін служби до 20 років) та артезіанські (глибиною до 150 м, термін служби до 50 років).

Переваги свердловини:

• Високий та стабільний дебіт, достатній для забезпечення потреб великої родини.
• Найкраща якість води в порівнянні з колодязем завдяки природній фільтрації породами (пісок).
• Можливість організації будь-якої схеми водопроводу з використанням насосної станції та гідроакумулятора для забезпечення необхідного напору та стабільності системи.
• Висока швидкість облаштування джерела за рахунок механізації більшої частини робіт.
• Захист від забруднень та опадів завдяки кесону, що закриває верхню частину свердловини.

Недоліки та особливості:

• Вища вартість облаштування в порівнянні з колодязем або підключенням до централізованого водопроводу.
• Необхідність використання електричної помпи для подачі води бажано мати резервне джерело живлення на випадок перебоїв з електропостачанням.
• Потреба додаткового очищення та пом'якшення води, незважаючи на її більш високу якість у порівнянні з колодязною.

Важливо довіряти гідрогеологічне дослідження, буріння свердловини та проектування схеми водопостачання лише кваліфікованим фахівцям. Це гарантує довговічність джерела та оптимальну роботу системи.

Вибір оптимальної системи водопостачання

Для вибору найбільш підходящої системи водопостачання необхідно:

1. Розрахувати потреби в холодній та гарячій воді на людину, враховуючи полив ділянки та інші побутові потреби.
2. Визначити вартість створення системи, включаючи врізання у магістраль, копку колодязя або буріння свердловини, закупівлю матеріалів та обладнання.
3. Врахувати як початкові витрати, так і витрати в довгостроковій перспективі, наприклад, заміну свердловини насоса або оплату щомісячних рахунків при підключенні до централізованої системи.

Ретельний аналіз всіх факторів дозволить зробити обґрунтований вибір та забезпечити надійне водопостачання приватного будинку на довгі роки.

Ключові компоненти системи водопостачання приватного будинку

Щоб забезпечити надійне та ефективне водопостачання у Вашому приватному будинку, знадобиться набір обладнання для забору, зберігання, транспортування, розподілу та очищення води.

Насоси для подачі води

Водопостачання Вашої оселі з власної свердловини багато в чому залежить від правильно вибраного насоса – пристрою, що перекачує воду.

Занурювальні насоси

У приватних будинках найчастіше використовуються занурювальні насоси.

Після того, як Ви пробурите свердловину для водопостачання, в неї опускається пластикова труба з фільтром на кінці. Всередину цієї труби поміщається занурювальний насос, який теж має свій фільтр. Насос опускається на глибину, де є постійний тиск води і потрібний дебет для постачання Вашого будинку.

Одна важлива опція – частотний перетворювач, наявність якого бажано при виборі занурювального насоса. Ця вбудована технологія схожа на коробку передач регулює потужність насоса в залежності від поточної потреби у воді. Наприклад, під час роботи одного крана підтримується 7% потужності, при включенні додаткового душу – 40% тощо.

Поверхневі насоси

Поверхневі насоси застосовуються рідше через обмежену продуктивність і невисокий напір. Якщо Вам потрібно забезпечити водопостачання приватного будинку заввишки не більше одного поверху, напір поверхневого насоса може вистачити. Але для великих будинків такий насос не зможе створити потрібний тиск, щоб розподіляти воду по поверхах та кімнатах.

Поверхневі насоси використовуються в невеликих котеджах або забору невеликої кількості води, наприклад, з колодязів.
У котеджних селищах для водопостачання можуть застосовуватись великі напівпромислові насосні станції, які беруть воду з артезіанських свердловин.

Як вибрати насос

При виборі насоса слід враховувати, що його продуктивність має відповідати дебету свердловини та потребам мешканців, які залежать від кількості сантехніки та трубопроводу.

Нормальний дебет свердловини – 3-4 кубометри на годину; він повинен дорівнювати або більше обсягу споживання. Споживання розраховується виходячи з кількості точок водорозбору, що проживають у будинку людей та пропускної спроможності сантехніки.

Накопичувальні ємності у системі водопостачання

Власники приватних будинків можуть використовувати накопичувальні ємності, щоб забезпечити водопостачання за відсутності електрики та неможливості роботи насоса.

Наприклад, із ємності об'ємом 2000 літрів якийсь час вода може самопливом надходити в кран. Але наскільки це ефективно – питання спірне; можливо, вигідніше купити генератор, який забезпечить Вас електрикою будь-якої миті.

Зовсім інше значення має накопичувальний бак гарячого водопостачання - ємність, що запасає необхідний сім'ї обсяг гарячої води. Зараз немає сенсу ставити у великому будинку двоконтурний котел, який забезпечує опалення та підігрів води для побутових потреб.

Причина в тому, що максимальна протока води в одному контурі котла – 17 літрів. При цьому система водопостачання має подавати 66 літрів на годину, з яких 40 літрів – гаряча вода. Об'єму теплої води з котла може не вистачати, особливо в моменти пікового споживання (вранці, увечері, у вихідні) та для великої родини.

Тому краще встановити накопичувальну ємність, яка забезпечить необхідний обсяг гарячої води відповідно до Ваших потреб.

Елементи системи водопостачання приватного будинку: від трубопроводу до очищення води

Щоб забезпечити надійне та комфортне водопостачання у Вашому приватному будинку, необхідно особливу увагу приділити якості та професіоналізму при монтажі всіх елементів системи, від трубопроводу до пристроїв контролю та очищення води.

Важливість якісного трубопроводу

Ми рекомендуємо використовувати тільки професійні та високоякісні матеріали для трубопроводу в системі водопостачання Вашого будинку.
Елементи, які знаходяться у свердловині або встановлені в будинку, можна замінити за потреби. Навіть трубу, що прокладена у землі від свердловини, відносно легко розкопати. Принаймні, при цьому не пошкоджуються елементи інтер'єру та не порушується Ваш комфорт.

Однак труби, які розташовані в будинку в бетоні або під фундаментом, дуже складно демонтувати. При їх заміні неминуче постраждають елементи інтер'єру – плитка, паркет тощо.

Пристрої контролю водопостачання

У системі водопостачання Вашого приватного будинку передбачено низку пристроїв, які забезпечують контроль її роботи.
Першим таким елементом є насос, який має частотний перетворювач у першій насосній групі. Він регулює потужність в залежності від того, скільки води витрачається в будинку зараз.

Контролюючі елементи є в ємності, де накопичується гаряча вода.

Важливу роль контролі грають манометри. Вони встановлюються у свердловині: до першого фільтра та після нього. Манометри дають змогу оцінити стан фільтра. Якщо на вході тиск 3 бар, а на виході 2, значить, фільтр засмічився і вимагає обслуговування або заміни.

Устаткування для очищення води

Раніше згадували, що пісок є природним фільтром для води. Однак не можна покладатися лише на таке очищення. У разі складної екологічної ситуації у підземних водах містяться мікроелементи з усієї таблиці Менделєєва. У дуже малих концентраціях залізо, берилій, фтор, стронцій, миш'як, мідь, свинець тощо. можуть бути щодо безпечними. Але навіть невелике перевищення концентрації загрожує серйозними наслідками для здоров'я людини.

Зазвичай вода зі свердловини має три проблеми – підвищений вміст заліза, жорсткість і сірководень.

Стандартна схема очищення виглядає так.

Фільтр грубої очистки видаляє з води пісок, який надходить разом із насосом. Далі в першій балонній системі працює знезалізувач - фільтр з іонно-обмінними смолами, який, як абсорбент, поглинає мікроелементи. Потім вода проходить через пом'якшувач, вугільну стружку для видалення сірководню і потрапляє у бойлер та кран.

Така підготовка води ще не гарантує, що ви отримаєте питну воду. Для пиття будь-яка вода (навіть із артезіанської свердловини!) підходить тільки після фільтрації багатоступінчастою системою зворотного осмосу з мінералізатором чи структуризацією.