Яка вентиляція необхідна приватному будинку

Яка вентиляція необхідна приватному будинку

Якісна вентиляція приватного будинку запобігає безлічі серйозних проблем. Без нормального повітрообміну в приміщеннях розвивається пліснява та грибок, особливо в кутах та на північних стінах. Підвищена вологість досягає 75-95% замість нормальних 40-60%, що призводить до появи конденсату на вікнах та стінах. Затхле повітря з високою концентрацією вуглекислого газу викликає головний біль, втому та зниження працездатності.

У дерев'яних будинках відсутність вентиляції особливо небезпечна. Надмірна вологість призводить до жолоблення деревини, розтріскування стін і псування меблів. Ремонт таких пошкоджень коштує десятки тисяч гривень, тоді як правильна вентиляція вирішує проблему на етапі проектування.

Неприємні запахи з кухні, санвузла та інших приміщень без вентиляції поширюються по всьому будинку та вбираються у меблі та текстиль. Людина щодня виділяє до 1,5 літра вологи через дихання та потовиділення, а також до 0,024 м³ вуглекислого газу на годину. У закритому приміщенні без повітрообміну концентрація CO2 швидко перевищує безпечні межі.

Сучасні будинки з енергоефективними вікнами та утепленням практично герметичні. Це заощаджує тепло, але створює проблеми з повітрообміном. Без примусової вентиляції такі будинки стають "термосами" із зіпсованим мікрокліматом.

Види вентиляційних систем для приватного будинку

Природна вентиляція працює за рахунок різниці температур та тиску всередині та зовні будинку. Тепле повітря піднімається вгору і виходить через витяжні канали в кухні, ванній та санвузлі, а свіже повітря надходить через щілини у вікнах та дверях. Така система ефективна тільки при температурі на вулиці нижче +5°C та різниці температур не менше 15°C. Влітку природна вентиляція практично не працює.

Основним недоліком природної вентиляції є залежність від кліматичних умов. При високій температурі, безвітря чи неправильному напрямку вітру система може працювати у зворотному напрямку, затягуючи запахи назад у будинок.

Далі розглянемо механічну витяжну вентиляцію. Вона використовує електричні вентилятори для примусового видалення відпрацьованого повітря. Продуктивність таких систем становить від 100 до 500 м³/год. залежно від площі будинку. Витяжні вентилятори встановлюють у ванних кімнатах, санвузлах, кухнях та технічних приміщеннях. Перевага системи – стабільна робота незалежно від погоди та пори року.

Механічна вентиляція припливу подає свіже повітря примусово через припливні установки або клапани. Сучасні системи припливу очищають повітря фільтрами EU3-EU7 і можуть підігрівати його до комфортної температури. Продуктивність припливних установок варіюється від 50 до 2000 м3/год. Такі системи часто доповнюють природну витяжку, утворюючи змішану вентиляцію.

Припливно-витяжна система з рекуперацією тепла – найефективніше рішення для сучасних будинків. Рекуператор використовує тепло повітря, що видаляється для підігріву припливного, забезпечуючи економію енергії до 50%. ККД якісних рекуператорів досягає 85-95%. Такі системи підтримують задану температуру та вологість автоматично, забезпечуючи ідеальний мікроклімат цілий рік.

Норми повітрообміну для різних приміщень

Розрахунок кратності повітрообміну визначає, скільки разів на годину має повністю оновлюватися повітря у приміщенні. Для житлових кімнат нормативна кратність становить 1-2, для кухні – 3-5, для ванної та санвузла – 5-10. Кратність розраховується за формулою: необхідний повітрообмін (м3/год) = обсяг приміщення (м3) × кратність.

Згідно з ДБН В.2.5-67:2013, мінімальні норми припливу свіжого повітря становлять:

• Спальні та вітальні: 30 м³/год на особу або 3 м³/год на м² площі
• Кухні: 90 м³/год при електроплиті, 140 м³/год при газовій плиті
• Ванні кімнати: 50 м³/год
• Санвузли: 50 м³/год
• Гардеробні: 1,5-кратний повітрообмін

Потім необхідно враховувати особливості конкретного будинку. У приміщеннях з великими вікнами, що виходять на південь, потрібна посилена вентиляція через додаткове нагрівання. У будинках із газовим опаленням норми збільшують на 20-30% для забезпечення припливу повітря до пальників.

Методи розрахунку продуктивності враховують як нормативи, а й реальні умови експлуатації. Для сім'ї з 4 осіб у будинку площею 150 м ² потрібна припливна вентиляція продуктивністю мінімум 200-300 м 3 /год. За наявності свійських тварин, курінні чи інтенсивному приготуванні їжі норму збільшують у 1,5-2 рази.

Вентиляція житлових приміщень

Спальні вимагають особливої уваги до якості повітря, оскільки людина проводить у них 6-8 годин щодня. Нестача кисню та підвищена концентрація CO2 порушують сон та знижують працездатність наступного дня. Оптимальна температура в спальні - 18-20 ° C, вологість - 40-60%. Для спальні площею 15 м ² потрібно приплив 45-50 м ³ / год на кожну сплячу людину.

Ефективним рішенням для спалень є клапани припливу в стінах або вікнах. Вони забезпечують постійний приплив свіжого повітря без протягів та шуму. Клапани з автоматичним регулюванням підтримують оптимальну витрату повітря в залежності від вологості в приміщенні. Витяжка зі спалень здійснюється природним шляхом через проміжки під дверима в коридор, а потім до витяжних каналів.

Після цього розглянемо особливості вентиляції віталень та залів. Великі приміщення площею 30-50 м ² вимагають потужнішої вентиляції. В об'єднаних кухнях-вітальнях необхідно передбачити локальну витяжку над плитою та загальну вентиляцію всього приміщення. Для вітальні площею 35 м ² потрібно приплив 105-140 м ³ / год при стандартній висоті стель 2,7 м.

У приміщеннях з каміном встановлюють додаткову вентиляцію припливу для подачі повітря до топки. Камін споживає 200-400 м³/год повітря залежно від потужності. Без додаткового припливу камін "викачуватиме" повітря з житлових приміщень, створюючи дискомфорт та зворотну тягу в інших каналах.

Дитячі кімнати потребують підвищених вимог до якості повітря. Діти більш чутливі до забруднень та нестачі кисню. Норма припливу для дитячої становить 40-50 м ³ / год на дитину, що на 30-40% вище, ніж для дорослих. Вентилятори в дитячих повинні працювати практично беззвучно - рівень шуму не більше ніж 25 дБ. Фільтри припливної вентиляції змінюють частіше – кожні 3-4 місяці замість стандартних 6 місяців.

Вентиляція технічних та вологих приміщень

Кухня вимагає найбільш інтенсивного повітрообміну в будинку. При приготуванні їжі виділяється велика кількість тепла, вологи та запахів. Над електроплитою температура повітря підвищується на 8-12°C, над газовою – на 15-20°C. Вологість може досягати 70-80% за норми 50-60%. Для кухні площею 12 м ² необхідний повітрообмін 110-140 м ³/год, що забезпечується локальною витяжкою над плитою та загальною вентиляцією приміщення.

Кухонна витяжка повинна встановлюватися на висоті 65-75 см над варильною поверхнею і мати продуктивність, що перевищує площу плити в 10-12 разів. Для стандартної плити 60×60 см потрібна витяжка потужністю 400-500 м3/год. Повітропроводи кухонної витяжки прокладають окремо від загальної вентиляції будинку, оскільки жирні пари можуть засмічити основну систему.

Наступним важливим приміщенням є ванна кімната. Тут вологість регулярно піднімається до 90-95% після прийняття душу чи ванни. Без ефективної витяжки конденсат осідає на стінах, стелі та меблях, створюючи ідеальні умови для цвілі. Мінімальна продуктивність витяжки для ванної площею 4 м2 становить 25 м3/год, оптимальна – 50-70 м3/год.

Витяжні вентилятори для ванни повинні мати клас захисту IP44 або вище для роботи у вологому середовищі. Встановлюють їх у верхній частині стіни, протилежної до входу, щоб забезпечити рух повітря через усе приміщення. Приплив у ванну здійснюється через проміжок під дверима висотою 1-2 см або через перетічну решітку у двері.

Далі розглянемо санвузли, які вимагають постійного повітрообміну для видалення неприємних запахів та надмірної вологості. Норма повітрообміну становить 50 м3/год для стандартного санвузла площею 2-3 м2. Вентилятори часто оснащують датчиками вологості або таймерами, що забезпечують автоматичне включення та роботу протягом 10-15 хвилин після відвідин.

Гардеробні потребують вентиляції для запобігання затхлому запаху та захисту одягу від вологи. Кратність повітрообміну повинна становити 1,5, що для вбиральні площею 6 м² і висотою 2,5 м означає витрату 22-25 м³/год. Якщо вбиральня не має вікон, обов'язково встановлюють витяжний вентилятор потужністю 15-30 м³/год або припливно-витяжну систему.

Вентиляція спеціальних приміщень

Підвал і погріб потребують особливого підходу до вентиляції через підвищену вологість та можливе скупчення ґрунтових газів. У підвалі вологість часто досягає 80-90% через близькість ґрунтових вод та недостатню гідроізоляцію. Для підвалу площею 20 м ² необхідний повітрообмін 60-80 м ³ / год з примусовою витяжкою та природним припливом через продухи.

Припливна труба в льоху опускається рівня 20-30 див від підлоги, витяжна розташовується під стелею. Діаметр труб складає 125-160 мм, залежно від площі приміщення. Для механічної вентиляції використовують канальні вентилятори продуктивністю 50-150 м³/год з вологозахищеним корпусом IP54.

Після цього важливо правильно організувати вентиляцію гаражу. Автомобіль виділяє вихлопні гази, що містять чадний газ, оксиди азоту та інші шкідливі речовини. Концентрація CO у гаражі без вентиляції може досягати 200-300 мг/м³ при гранично допустимій нормі 20 мг/м³. Для гаража на одну машину потрібен повітрообмін 150-300 м3/год.

Притоку в гаражі організують у нижній частині на висоті 30-50 см від підлоги з боку в'їзних воріт. Витяжку роблять дворівневу: 1/3 об'єму видаляється на висоті 30 см від підлоги (чадний газ важчий за повітря), 2/3 – під стелею (легкі пари бензину). Вентилятори включаються автоматично при відкриванні воріт або датчику CO, працюють з півгодинною затримкою після вимкнення двигуна.

Сауна і лазня представляють найбільшу складність для вентиляції через високу температуру (80-100 ° C) і вологість. У парній відбувається інтенсивне пароутворення – до 2-3 кг пари на м³ повітря. Повітрообмін повинен забезпечувати 5-6 кратну зміну повітря на годину, що для парної площею 8 м2 становить 100-120 м3/год.

Приплив у сауні розташовують лише на рівні печі, витяжку – у нижній частині протилежної стіни. Така схема створює правильну циркуляцію: холодне повітря нагрівається від печі, піднімається до стелі, охолоджується та опускається до витяжки. Вентилятори повинні витримувати температуру до 120°C та мати керамічні підшипники.

Вибір обладнання для вентиляції

Вентилятори є основою будь-якої механічної системи вентиляції. Осьові вентилятори розвивають тиск 20-150 Па і підходять для прямих коротких повітроводів довжиною до 3-5 м. Їхня продуктивність становить 50-500 м³/год при споживаній потужності 8-45 Вт. Відцентрові вентилятори створюють тиск 150-800 Па і справляються з протяжними повітропроводами з поворотами, їхня продуктивність досягає 200-2000 м³/год.

Канальні вентилятори встановлюють усередині повітроводів і відрізняються низьким рівнем шуму – 25-35 дБ проти 40-50 дБ у осьових моделей. Це критично для спалень та дитячих кімнат. Змішаного типу (діагональні) вентилятори поєднують переваги осьових та відцентрових, забезпечуючи хорошу продуктивність при помірному тиску.

Потім потрібно вибрати повітропроводи та комплектуючі. Круглі повітроводи діаметром 100-200 мм мають менший опір, ніж прямокутні тієї ж площі перерізу. Оцинковані сталеві димарі служать 25-30 років, пластикові - 15-20 років, але дешевше на 30-40%. Гнучкі повітроводи зручні для монтажу, але збільшують опір на 15-25% через гофровану поверхню.

Припливні клапани та провітрювачі забезпечують природний приплив без вентиляторів. Стінові клапани пропускають 20-40 м³/год при перепаді тиску 10 Па, віконні – 5-20 м³/год. Клапани з автоматичним регулюванням підтримують постійну витрату повітря незалежно від сили вітру. Електричні провітрювачі з підігрівом споживають 15-30 Вт і нагрівають повітря припливу на 10-15°C.

Рекуператори підвищують енергоефективність вентиляції, використовуючи тепло повітря, що видаляється для підігріву припливного. Пластинчасті рекуператори мають ККД 60-85%, роторні – 75-90%, але дорожчі на 40-60%. Для будинку площею 150 м² рекуператор економить 2000-4000 кВт·год на рік, що за вартості електроенергії 1,68 грн/кВт·год становить 3300-6700 грн річної економії.

Проектування та монтаж вентиляції

Упорядкування схеми повітрообміну починається з розрахунку повітряного балансу будинку. Сумарний приплив повинен дорівнювати сумарній витяжці з точністю ±10%. Якщо приплив перевищує витяжку, у будинку створюється надлишковий тиск, що призводить до видування теплого повітря через щілини. При перевищенні витяжки виникає розрідження, холодне повітря підсмоктується через нещільність.

Схема руху повітря має забезпечувати потік від чистих приміщень до забруднених. Притоку організують у спальнях, вітальнях та дитячих кімнатах, витяжку – у кухні, ванній, санвузлі та технічних приміщеннях. Повітря перетікає через підрізані на 1-2 см двері або переточувальні ґрати площею 200-400 см².

Важливо правильно розташувати припливні та витяжні точки. Приплив розміщують у нижній третині приміщення на висоті 0,5-1,5 м від підлоги, витяжку - у верхній частині на відстані 10-20 см від стелі. Відстань між припливною та витяжною точками має бути максимальною для забезпечення провітрювання всього об'єму приміщення.

Особливості прокладання повітроводів включають забезпечення ухилу 2-3 ° у бік вулиці для стоку конденсату. Повітропроводи в неопалюваних приміщеннях утеплюють мінеральною товщиною 50-100 мм для запобігання конденсатоутворенню. Повороти повітроводів виконують радіусом не менше двох діаметрів, кожен поворот на 90 ° знижує продуктивність на 5-10%.

Типові помилки при проектуванні включають заниження перерізів повітроводів, що призводить до зростання швидкості повітря вище 3-4 м/с та збільшення шуму. Встановлення витяжки із санвузла в кухонний повітропровід неприпустиме за санітарними нормами. Відсутність зворотних клапанів призводить до перетікання повітря між приміщеннями при вимкнених вентиляторах. Неправильне балансування системи створює протяги та нерівномірний розподіл повітря по приміщеннях.